Відмінності між версіями «Туриця»
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Ту]] | [[Категорія:Ту]] | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ТУРИ́ЦЯ, і, жін. Самиця тура (див. тур 2). Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (Павло Загребельний, Диво, 1968, 60); — Це тур і туриця, — пояснив лектор. — Пращури нашого бика і корови (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 289). | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyrutsa211018.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Tyrutsa(2)211018.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|zknwjgZzQdI}}. | ||
+ | ==Див. також== | ||
+ | http://www.zelene.net/interests/pubs/tvariny/inshi/zakarpatski-turi-golos-z-minulogo.html | ||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 326. | ||
− | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | |
− | + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | сучасність | + |
Поточна версія на 23:44, 20 жовтня 2018
Туриця, -ці, ж. 1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162. 2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном. 3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленія. Волч. у. (Лобод.). 4) Раст. a) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980) Тлумачення слова у сучасних словниках ТУРИ́ЦЯ, і, жін. Самиця тура (див. тур 2). Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (Павло Загребельний, Диво, 1968, 60); — Це тур і туриця, — пояснив лектор. — Пращури нашого бика і корови (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 289).
Ілюстрації
Медіа
.Див. також
http://www.zelene.net/interests/pubs/tvariny/inshi/zakarpatski-turi-golos-z-minulogo.html
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 326.