Туриця

Туриця, -ці, ж. 1) Самка тура. Шейк. Вх. Пч. II. 5. Мил. 162. 2) Грязь, въѣвшаяся въ тѣло, слой грязи на тѣлѣ. Могил. у. Колись і я був біленький як панич, а тепер туриця чорноморська покрила вид. Черном. 3) Вотря, мелкія частицы дерева, выпадающія при сверленія. Волч. у. (Лобод.). 4) Раст. a) Echinospermum lupulla. Мнж. 193. б) Xanthium strumarium. Лв. 102.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980) Тлумачення слова у сучасних словниках ТУРИ́ЦЯ, і, жін. Самиця тура (див. тур 2). Іноді до одного тура збігалося аж надто багато туриць, а інший не мав жодної (Павло Загребельний, Диво, 1968, 60); — Це тур і туриця, — пояснив лектор. — Пращури нашого бика і корови (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 289).

Ілюстрації

Медіа

.

Див. також

http://www.zelene.net/interests/pubs/tvariny/inshi/zakarpatski-turi-golos-z-minulogo.html

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 326.