Відмінності між версіями «Випарювати»
(Створена сторінка: '''Випарювати, -рюю, -єш, '''сов. в. '''випарити, -рю, -риш, '''''гл. ''1) Выпаривать, выпарить. 2) Тольк...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Випарювати, -рюю, -єш, '''сов. в. '''випарити, -рю, -риш, '''''гл. ''1) Выпаривать, выпарить. 2) Только сов. в. Высѣчь. ''Випарили різками. ''Шевч. 299. | '''Випарювати, -рюю, -єш, '''сов. в. '''випарити, -рю, -риш, '''''гл. ''1) Выпаривать, выпарить. 2) Только сов. в. Высѣчь. ''Випарили різками. ''Шевч. 299. | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| + | |||
| + | 1. Заливаючи, обливаючи гарячою або киплячою водою, очищати дією пари від запаху, бруду і т. ін. [Оришка:] А чим ми завтра будем випарювать глечики, що деревію зовсім нема? (Марко Кропивницький, V, 1959, 94); Решту [м'яса] порубали, пересолили і склали в бочку, яку Степан випарив і підготував (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 62). | ||
| + | |||
| + | 2. Перетворювати рідину в пару. [Парвус:] Не може помиритись вода з олією. [Руфін:] Поки огонь олію спалить, випарить всю воду і цілий світ оберне у пустиню (Леся Українка, II, 1951, 352); | ||
| + | // Перетворюючи рідину в пару, одержувати в осаді яку-небудь речовину. Випарював [Клим] сіль на Чорномор'ї (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 275). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки док., перен., розм. Висікти, відшмагати кого-небудь. — Пропав сердешний Левко!.. Послали до губернатора, а той досі послав, щоб його випарили... ох, лишечко! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 285); Кого зловлю, велю так випарити, щоб йому відхотілося язиком молоти (Іван Франко, НІ. 1950, 269). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 448. | ||
Поточна версія на 10:26, 19 жовтня 2018
Випарювати, -рюю, -єш, сов. в. випарити, -рю, -риш, гл. 1) Выпаривать, выпарить. 2) Только сов. в. Высѣчь. Випарили різками. Шевч. 299.
1. Заливаючи, обливаючи гарячою або киплячою водою, очищати дією пари від запаху, бруду і т. ін. [Оришка:] А чим ми завтра будем випарювать глечики, що деревію зовсім нема? (Марко Кропивницький, V, 1959, 94); Решту [м'яса] порубали, пересолили і склали в бочку, яку Степан випарив і підготував (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 62).
2. Перетворювати рідину в пару. [Парвус:] Не може помиритись вода з олією. [Руфін:] Поки огонь олію спалить, випарить всю воду і цілий світ оберне у пустиню (Леся Українка, II, 1951, 352); // Перетворюючи рідину в пару, одержувати в осаді яку-небудь речовину. Випарював [Клим] сіль на Чорномор'ї (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 275).
3. тільки док., перен., розм. Висікти, відшмагати кого-небудь. — Пропав сердешний Левко!.. Послали до губернатора, а той досі послав, щоб його випарили... ох, лишечко! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 285); Кого зловлю, велю так випарити, щоб йому відхотілося язиком молоти (Іван Франко, НІ. 1950, 269).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 448.
