Відмінності між версіями «Кельня»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Зовнішні посилання) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140. | ||
Версія за 21:39, 16 жовтня 2018
Ке́льня, -ні, ж. КЕ́ЛЬНЯ, і, жін. Ручний будівельний інструмент — металева трикутна лопаточка на короткому держаку. Дроворізи з пилками і сокирами, муляр з кельнею (Іван Франко, VI, 1951, 152); Київ тримає кельню у руці, — він у вапні, всякчасно в дії (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 47).
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140.
