Відмінності між версіями «Зімувати»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | 1. неперех., де. Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. Улас збирається зимувати в степу (Панас Мирний, IV, 1955, 237); В банці, зарившись у пісок, зимують аж дві ящірки (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 30); Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (Михайло Стельмах, I, 1962, 218); | ||
| + | // Бути розташованим, міститися де-небудь протягом усієї зими. Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним ніжно-білі росточки і двійко чорних жучків (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 204); | ||
| + | // чим, розм. Харчуватися чим-небудь, їсти щось узимку. Хліб та кукурудза не вродили. Чим будеш зимувати? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 46). | ||
| + | Зимувати зиму — перебувати зимовий час. Починають її [весну] жайворонки. Ніхто не знає, де вони зимують зиму, де ховаються від лютих буранів, але є догадки, що степу вони не покидають (Олесь Гончар, II, 1959, 39). | ||
| + | ♦ Знати (чути), де раки зимують: а) мати досвід, бути досвідченим у чому-небудь. Мабуть, всі чорти — бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки, — Од жінок втікають (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 75); б) бути хитрим, спритним. — Журналіста Хому Бідного весь світ знає. Але й хитрий, куди примостився! Знає, де раки зимують! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 482); Показати, де раки зимують — уживається як вираз погрози. — Але я йому покажу, де раки зимують! Я йому всиплю бобу! (Іван Франко, IX, 1952, 101). | ||
| + | |||
| + | 2. перех., розм. Доглядати, годувати і т. ін. протягом зими, залишати де-небудь на зиму (тварин). — Іди, синку, на Ясенову й віднеси хлопцям оцей клуночок. Знайдеш їх там, де ми овець зимували!.. (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 7); — А мужикові та на землі без худобини не бути, а зимувати ж її? Та ще з такими, як цієї весни травами! (Андрій Головко, II, 1957, 222). | ||
| + | |||
| + | <big>Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.:Наукова думка,1970—1980.— Т.3.— С.568</big> | ||
| + | |||
| + | <big>Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)</big> | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 19:23, 15 жовтня 2018
Зімува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зіму. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? Чуб. V. 67. 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Грин. III. 569.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. неперех., де. Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. Улас збирається зимувати в степу (Панас Мирний, IV, 1955, 237); В банці, зарившись у пісок, зимують аж дві ящірки (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 30); Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (Михайло Стельмах, I, 1962, 218); // Бути розташованим, міститися де-небудь протягом усієї зими. Якось відкотила [Христя] кадуб, що зимував під повіткою, і побачила під ним ніжно-білі росточки і двійко чорних жучків (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 204); // чим, розм. Харчуватися чим-небудь, їсти щось узимку. Хліб та кукурудза не вродили. Чим будеш зимувати? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 46). Зимувати зиму — перебувати зимовий час. Починають її [весну] жайворонки. Ніхто не знає, де вони зимують зиму, де ховаються від лютих буранів, але є догадки, що степу вони не покидають (Олесь Гончар, II, 1959, 39). ♦ Знати (чути), де раки зимують: а) мати досвід, бути досвідченим у чому-небудь. Мабуть, всі чорти — бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки, — Од жінок втікають (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 75); б) бути хитрим, спритним. — Журналіста Хому Бідного весь світ знає. Але й хитрий, куди примостився! Знає, де раки зимують! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 482); Показати, де раки зимують — уживається як вираз погрози. — Але я йому покажу, де раки зимують! Я йому всиплю бобу! (Іван Франко, IX, 1952, 101).
2. перех., розм. Доглядати, годувати і т. ін. протягом зими, залишати де-небудь на зиму (тварин). — Іди, синку, на Ясенову й віднеси хлопцям оцей клуночок. Знайдеш їх там, де ми овець зимували!.. (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 7); — А мужикові та на землі без худобини не бути, а зимувати ж її? Та ще з такими, як цієї весни травами! (Андрій Головко, II, 1957, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.:Наукова думка,1970—1980.— Т.3.— С.568
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
|
|
