Зімувати
Зімува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Зимовать. Діти, діти! добре з вами вліті, а зімувати то горювати. Ном. № 557. — зіму. Проводить зиму. Де ж ти, хмелю, зіму зімував ? Чуб. V. 67. 2) Содержать зимой. Ой прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде. Грин. III. 569.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1) Жити де-небудь узимку, залишатися десь на зиму. Улас збирається зимувати в степу (Панас Мирний, IV, 1955, 237); В банці, зарившись у пісок, зимують аж дві ящірки (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 30); Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (Михайло Стельмах, I, 1962, 218); // Бути розташованим, міститися де-небудь протягом усієї зими. // чим, розм. Харчуватися чим-небудь, їсти щось узимку.
Знати (чути), де раки зимують: а) мати досвід, бути досвідченим у чому-небудь. Мабуть, всі чорти — бурлаки, Та ще й розум мають, Знають, де зимують раки, — Од жінок втікають (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 75); б) бути хитрим, спритним. — Журналіста Хому Бідного весь світ знає. Але й хитрий, куди примостився! Знає, де раки зимують! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 482); Показати, де раки зимують — уживається як вираз погрози. — Але я йому покажу, де раки зимують! Я йому всиплю бобу! (Іван Франко, IX, 1952, 101).
2) розм. Доглядати, годувати і т. ін. протягом зими, залишати де-небудь на зиму (тварин). — Іди, синку, на Ясенову й віднеси хлопцям оцей клуночок. Знайдеш їх там, де ми овець зимували!.. (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 7); — А мужикові та на землі без худобини не бути, а зимувати ж її? Та ще з такими, як цієї весни травами! (Андрій Головко, II, 1957, 222).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.:Наукова думка,1970—1980.— Т.3.— С.568
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Микола Вінграновський
ЯК ІШЛИ НЕКВАПИ ЗИМУ ЗИМУВАТИ
У Неквапи білі лапи,
А в Неквапоньок — свої:
Йшли Неквапи-непоквапи
Зимувати у гаї.
А гаї весна любила,
А гаї були при ній,
І весна їм ноги мила,
І метеличок бринів.
Йшли Неквапи-непоквапи,
Мабуть, і недовго йшли,
Але ж бачать: жовті шати
Вже гаї собі вдягли.
Що робити, як не мати —
Літа й осені нема!
Бігли-бігли Непоквапи —
На гаях уже зима.
І Неквапа білолапа,
І Неквапоньки — у сни…
Нащо квапитись Неквапам
Через зиму до весни?
1968.
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
