Відмінності між версіями «Нехіть»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nehit.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nehit2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Nehit3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 10:29, 27 листопада 2017
Нехіть, -хоти, ж. Нежеланіе, неохота. Він з нехіттю це робить.
Зміст
Сучасні словники
НЕ́ХІТЬ, хоті, жін. Небажання робити що-небудь. — Ти старомодна аристократка моя, — закинув я жартом, зачувши її нехіть до подорожі (Ольга Кобилянська, III, 1956, 291); З пошани до Оріховського, перемагаючи в собі нехіть, Ларка вилізла на горище й дістала звідтіль брошуру (Ірина Вільде, Попнол. діти, 1960, 397); // Неприязнь до кого-, чого-небудь. В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); [Кай Летіцій:] Та... я вже не вперше у тебе помічаю тую нехіть до цезаря (Леся Українка, II, 1951, 363); // у знач. присл., розм. З неохотою. Шура нехіть присіла на краєчок лавки, нервово мнучи в руках край хвартуха (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 268).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 401.
Ілюстрації
|
|
|
