Відмінності між версіями «Заіржавіти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показано 4 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | '''Орфографічний словник української мови''' | ||
| + | |||
| + | Заіржавіти - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна | ||
| + | |||
| + | '''Академічний словник української мови(1970-1980)''' | ||
| + | |||
| + | ЗАІРЖАВІТИ, іє і ЗАРЖАВІТИ, іє, док. Покритися іржею, ржею. Турбаєві здалося, що весь секрет Горбатюка — саме в цьому. Не повісив [шаблі], як він, не дав заіржавіти... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 85); [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Панас Мирний, V, 1955, 108); * Образно. — Трудимось теж на совість. Бо краще вже згоріти на роботі, ніж заіржавіти від неробства (Олесь Гончар, Тронка, 1966, 69) | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Udarenie-v-slove-zarzhavet.jpg|x340px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 21: | Рядок 26: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Історико-філософський факультет]] |
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 19:43, 26 листопада 2017
Заіржавіти, -вію, -єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.
Зміст
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
Заіржавіти - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна
Академічний словник української мови(1970-1980)
ЗАІРЖАВІТИ, іє і ЗАРЖАВІТИ, іє, док. Покритися іржею, ржею. Турбаєві здалося, що весь секрет Горбатюка — саме в цьому. Не повісив [шаблі], як він, не дав заіржавіти... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 85); [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Панас Мирний, V, 1955, 108); * Образно. — Трудимось теж на совість. Бо краще вже згоріти на роботі, ніж заіржавіти від неробства (Олесь Гончар, Тронка, 1966, 69)
Ілюстрації
|
