Заіржавіти

Заіржавіти, -вію, -єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.

Сучасні словники

Орфографічний словник української мови

Заіржавіти - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна

Академічний словник української мови(1970-1980)

ЗАІРЖАВІТИ, іє і ЗАРЖАВІТИ, іє, док. Покритися іржею, ржею. Турбаєві здалося, що весь секрет Горбатюка — саме в цьому. Не повісив [шаблі], як він, не дав заіржавіти... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 85); [Сестра Мархва:] Іч, як замок заржавів.. Певно років з десять буде, як відпирався (Панас Мирний, V, 1955, 108); * Образно. — Трудимось теж на совість. Бо краще вже згоріти на роботі, ніж заіржавіти від неробства (Олесь Гончар, Тронка, 1966, 69)

Ілюстрації