Відмінності між версіями «Зжирати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Зжира́ти, -ра́ю, -єш, '''сов. в. '''зже́рти, -ру́, -ре́ш, '''''гл. ''Пожирать, пожрать, сожрать. [[Ка...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зжира́ти, -ра́ю, -єш, '''сов. в. '''зже́рти, -ру́, -ре́ш, '''''гл. ''Пожирать, пожрать, сожрать. | '''Зжира́ти, -ра́ю, -єш, '''сов. в. '''зже́рти, -ру́, -ре́ш, '''''гл. ''Пожирать, пожрать, сожрать. | ||
[[Категорія:Зж]] | [[Категорія:Зж]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЗЖИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗЖЕРТИ, ру, рот; мин. ч. зжер, ла, ло; док., перех. | ||
| + | 1. вульг. Їсти, поїдати страву з жадібністю. Онися вже його й не слухала та все думала, «по півгуски зжеруть, — москалища здорові!» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 149); * Образно. Немає мрії під кучерявими вишнями. Та її, либонь, і не було тут. Зжерли її кирпаті свині, склювали кури, зжувала ряба корова (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 290). | ||
| + | 2. перен. Знищувати, псувати що-небудь (про стихійні сили природи). Нестерпна жара у липні, що зжерла чисто огірки, поступилась холодному дощовому серпню (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Зжирати.jpg]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Зжирати1.jpg]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 15:34, 24 листопада 2017
Зжира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЖИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗЖЕРТИ, ру, рот; мин. ч. зжер, ла, ло; док., перех. 1. вульг. Їсти, поїдати страву з жадібністю. Онися вже його й не слухала та все думала, «по півгуски зжеруть, — москалища здорові!» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 149); * Образно. Немає мрії під кучерявими вишнями. Та її, либонь, і не було тут. Зжерли її кирпаті свині, склювали кури, зжувала ряба корова (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 290). 2. перен. Знищувати, псувати що-небудь (про стихійні сили природи). Нестерпна жара у липні, що зжерла чисто огірки, поступилась холодному дощовому серпню (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335).
Ілюстрації
|
|
