Зжирати

Зжира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЖИРАТИ, аю, аєш, недок., ЗЖЕРТИ, ру, рот; мин. ч. зжер, ла, ло; док., перех. 1. вульг. Їсти, поїдати страву з жадібністю. Онися вже його й не слухала та все думала, «по півгуски зжеруть, — москалища здорові!» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 149); * Образно. Немає мрії під кучерявими вишнями. Та її, либонь, і не було тут. Зжерли її кирпаті свині, склювали кури, зжувала ряба корова (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 290). 2. перен. Знищувати, псувати що-небудь (про стихійні сили природи). Нестерпна жара у липні, що зжерла чисто огірки, поступилась холодному дощовому серпню (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 335).

Ілюстрації