Відмінності між версіями «Мурзати»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Myrza.png|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Myrza1.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 15:49, 21 листопада 2017
Мурзати, -заю, -єш, гл. Пачкать, марать (лицо, руки).
Зміст
Сучасні словники
МУ́РЗАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Те саме, що бруднити 1; замурзувати. Шовковицю, що навпроти покутнього вікна, обсіли діти. Гойдалися, мурзали веселі личка в сік (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 49). ЗАМУ́РЗАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до замурзати і замурзатися. Дорослі з піснями стинають стиглі кетяги в коновки та носять до бочки, а весела, замурзана солодким соком дітвора нишпорить попід кущами, вишукує непомічені грона (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191); Підійшов хлопчина років тринадцяти, ...він тримав у замурзаних землею руках якусь в'ялу стеблинку, очі його променіли, мов діаманти (Юрій Яновський, II, 1954, 116); // замурзано, безос. присудк. сл. Майстер поліції виглядає насправді жалюгідно.. Мундир замурзано в сажу, волосся скуйовджене й обсмалене, рукав відірвано, штанина пожмакана... (Юрій Яновський, IV, 1959, 237). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 224.
Ілюстрації
|
|
