Відмінності між версіями «Єнчий»
м |
м |
||
| (не показані 20 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Єнчий, єнший, -а, -е '''= '''Инший. '''Желех. ''Ой чув же я через люде, що єнших кохаєш. ''Грин. ІІІ. 228. | '''Єнчий, єнший, -а, -е '''= '''Инший. '''Желех. ''Ой чув же я через люде, що єнших кохаєш. ''Грин. ІІІ. 228. | ||
| + | '''Дивись також''': '''[[Инший]]''' | ||
| + | [[Файл:Єнчого любиш2017.jpg|370 px|thumb|right]] | ||
| + | ==Словник скорочень, діалектних та малозрозумілих слів== | ||
| + | Єнчий — інший | ||
| − | + | ==Синоніми== | |
| + | Інший | ||
| + | Инший | ||
| + | |||
| + | Другий | ||
| + | |||
| + | ==Антоніми== | ||
| + | Схожий | ||
| + | |||
| + | Подібний | ||
==Приклад з літературного твору== | ==Приклад з літературного твору== | ||
| Рядок 8: | Рядок 21: | ||
У '''єнчого''' ватага, то до води маржину тра гнати та ще чєсом і далеко. А у мене вода до маржини йдет...'''Єнчий''' ватаг та бачив би тільки ті моменти, коли спузар прикурне та й дрімне.("Довбуш" Хоткевич Гнат) | У '''єнчого''' ватага, то до води маржину тра гнати та ще чєсом і далеко. А у мене вода до маржини йдет...'''Єнчий''' ватаг та бачив би тільки ті моменти, коли спузар прикурне та й дрімне.("Довбуш" Хоткевич Гнат) | ||
| − | |||
| − | — Та бо '''єнчий''' газда вартує заробити ци на тартаку, ци в лісі, ци в другого газди. А з Андрія який робітник? ( Софія Парфанович Загоріла полонина 2) | + | |
| + | — Та бо '''єнчий''' газда вартує заробити ци на тартаку, ци в лісі, ци в другого газди. А з Андрія який робітник? ( Софія Парфанович "Загоріла полонина 2") | ||
| + | |||
| + | |||
| + | Пообідавши, мужик | ||
| + | |||
| + | Має зовсім '''єнчий''' дриґ, | ||
| + | |||
| + | Як з’їст сала, байду хліба, | ||
| + | |||
| + | Як поп’є гарбати, | ||
| + | |||
| + | То вже може щось робити ( Олекса Терен "ҐАЗДА") | ||
| + | |||
Хтось, в знак протесту, їздит на незадекларованім авті, '''єнчий''' показово ходе пішки вулицями по пас у багні, але у мештах зі скєри молодого ґучча чи старого вирсача ("Реваківастець!"Яків Кутовий. ) | Хтось, в знак протесту, їздит на незадекларованім авті, '''єнчий''' показово ходе пішки вулицями по пас у багні, але у мештах зі скєри молодого ґучча чи старого вирсача ("Реваківастець!"Яків Кутовий. ) | ||
- Ясна річ. Боже, мені так подобається моя Ходорівщина, яка є складовою Опілля. І знову мені згадується костюм, який бачила змалечку в моєї бабці Катерини. Пам’ятаю її куферок (скриня – примітка автора), який вона витягувала, коли збиралася до церкви. Одягалася в народний стрій: у вишиту сорочку, темно-синю спідницю кашемірову, на якій були вишиті в кольорі делікатні букетики. Вона мене завше дивувала, бо мала п’ять чи шість сорочок, а вишитих комірців до них двадцять п’ять. Ті комірці пришивалися на ґудзики. І бабця щонеділі вбирала до сорочки '''єнчий''' (інший - примітка автора) делікатний комірець. А поверх того камізельку, шельонову хустку тернову і корсетик з гранатової шерсті, вишитий на кишеньці. Для мене завше було то загадкою. Випадало ж так, що я не могла детально вивчити народний костюм Опілля. Вже потім, коли закінчила університет і працювала в музеї, то пані Леся Сварник якось показала мені один костюм. І я раптом побачила баби Катерини сорочку з прищіпленим комірчиком. То так втішилася. А пані Леся розповіла, що це – стрій, характерний для Жидачівщини.( РОМАНА КОБАЛЬЧИНСЬКА: «СВІТ ПРЕКРАСНИЙ, ТІЛЬКИ ТРЕБА ВМІТИ БАЧИТИ ЙОГО…») | - Ясна річ. Боже, мені так подобається моя Ходорівщина, яка є складовою Опілля. І знову мені згадується костюм, який бачила змалечку в моєї бабці Катерини. Пам’ятаю її куферок (скриня – примітка автора), який вона витягувала, коли збиралася до церкви. Одягалася в народний стрій: у вишиту сорочку, темно-синю спідницю кашемірову, на якій були вишиті в кольорі делікатні букетики. Вона мене завше дивувала, бо мала п’ять чи шість сорочок, а вишитих комірців до них двадцять п’ять. Ті комірці пришивалися на ґудзики. І бабця щонеділі вбирала до сорочки '''єнчий''' (інший - примітка автора) делікатний комірець. А поверх того камізельку, шельонову хустку тернову і корсетик з гранатової шерсті, вишитий на кишеньці. Для мене завше було то загадкою. Випадало ж так, що я не могла детально вивчити народний костюм Опілля. Вже потім, коли закінчила університет і працювала в музеї, то пані Леся Сварник якось показала мені один костюм. І я раптом побачила баби Катерини сорочку з прищіпленим комірчиком. То так втішилася. А пані Леся розповіла, що це – стрій, характерний для Жидачівщини.( РОМАНА КОБАЛЬЧИНСЬКА: «СВІТ ПРЕКРАСНИЙ, ТІЛЬКИ ТРЕБА ВМІТИ БАЧИТИ ЙОГО…») | ||
| − | |||
==Народний фольклор== | ==Народний фольклор== | ||
| Рядок 38: | Рядок 62: | ||
[[Категорія:Єн]] | [[Категорія:Єн]] | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] |
| − | + | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 07:57, 15 листопада 2017
Єнчий, єнший, -а, -е = Инший. Желех. Ой чув же я через люде, що єнших кохаєш. Грин. ІІІ. 228.
Дивись також: Инший
Зміст
Словник скорочень, діалектних та малозрозумілих слів
Єнчий — інший
Синоніми
Інший
Инший
Другий
Антоніми
Схожий
Подібний
Приклад з літературного твору
У єнчого ватага, то до води маржину тра гнати та ще чєсом і далеко. А у мене вода до маржини йдет...Єнчий ватаг та бачив би тільки ті моменти, коли спузар прикурне та й дрімне.("Довбуш" Хоткевич Гнат)
— Та бо єнчий газда вартує заробити ци на тартаку, ци в лісі, ци в другого газди. А з Андрія який робітник? ( Софія Парфанович "Загоріла полонина 2")
Пообідавши, мужик
Має зовсім єнчий дриґ,
Як з’їст сала, байду хліба,
Як поп’є гарбати,
То вже може щось робити ( Олекса Терен "ҐАЗДА")
Хтось, в знак протесту, їздит на незадекларованім авті, єнчий показово ходе пішки вулицями по пас у багні, але у мештах зі скєри молодого ґучча чи старого вирсача ("Реваківастець!"Яків Кутовий. )
- Ясна річ. Боже, мені так подобається моя Ходорівщина, яка є складовою Опілля. І знову мені згадується костюм, який бачила змалечку в моєї бабці Катерини. Пам’ятаю її куферок (скриня – примітка автора), який вона витягувала, коли збиралася до церкви. Одягалася в народний стрій: у вишиту сорочку, темно-синю спідницю кашемірову, на якій були вишиті в кольорі делікатні букетики. Вона мене завше дивувала, бо мала п’ять чи шість сорочок, а вишитих комірців до них двадцять п’ять. Ті комірці пришивалися на ґудзики. І бабця щонеділі вбирала до сорочки єнчий (інший - примітка автора) делікатний комірець. А поверх того камізельку, шельонову хустку тернову і корсетик з гранатової шерсті, вишитий на кишеньці. Для мене завше було то загадкою. Випадало ж так, що я не могла детально вивчити народний костюм Опілля. Вже потім, коли закінчила університет і працювала в музеї, то пані Леся Сварник якось показала мені один костюм. І я раптом побачила баби Катерини сорочку з прищіпленим комірчиком. То так втішилася. А пані Леся розповіла, що це – стрій, характерний для Жидачівщини.( РОМАНА КОБАЛЬЧИНСЬКА: «СВІТ ПРЕКРАСНИЙ, ТІЛЬКИ ТРЕБА ВМІТИ БАЧИТИ ЙОГО…»)
Народний фольклор
Ой любю тє, дівчинонько, ой любю тє, любю, Як тє возьми котрий єнчий, то я сє загубю.
Спорадь мене, моя мила, що маю робити, Чи ти будеш мені вєрна, чи тебе любити? А я тобі, мій миленький, раджу і не раджу, Як ся мені єнчий трафит, то я тебе здраджу. (Коломийки. Том 3 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1907. – 253 с.)
Приїхав до клюби лектор. Лектор був зі Львова, мувив щось про нескінченність матерії — що ніц ніде не пропадає, а перетворюється з єдного виду в єнчий.
Ідуть два куми з фільозофської лекції, говорут. Ось оден і каже:
— Дивіться-но, куме Гєньо, як ви вмрете, на вашім гробу виросте трава, а я пожену корову пасти, корова ту траву спасе. І, перепрошую, корова є корова, на дорозі наляпає. А я зиркну і скажу: «Йой, куме , ви сі так тєжко змінили, що я вас ледве впізнав».
— Е-е-е, — каже другий, — куме Франю, може бути, жи ви перший вмрете, і на вашім гробу виросте трава, а я пожену корову пасти, корова ту траву спасе і, вибачте, корова є корова, на дорозі наляпає. А я ся подивлю і скажу: «Куме Франю, ви ніц си не змінили ані раз — які були, такі є».(VasMT)
