Відмінності між версіями «Диковина»
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
== Медіа == | == Медіа == | ||
− | |||
− | |||
{{#ev:youtube|Q-RttgyxHpw}} | {{#ev:youtube|Q-RttgyxHpw}} |
Версія за 21:09, 19 жовтня 2016
Диковина, -ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Диковина = Дивовижа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДИКО́ВИНА, и, жін.
- Те саме, що дивовижа. Диковина, що собака не кована (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 321); — Твій огірок — диковина сказати, — Нехай би, як гарбуз, а то ще більше хати! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 118).
Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. Н. Вол. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
- ДИВОВИ́ЖА, і, жін., розм.
1. Незвичайне видовище; диво. Зібрався коло шинку трохи не ярмарок, усім таке чудо, така дивовижа! (Панас Мирний, III, 1954, 408); — Подумаєш, дивовижа... — байдуже відповідав Борис. — Мертві петлі над своєю хатою (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 18). 2. Те саме, що здивування. Чіпка широко розкрив очі й з дивовижею дивився.. на товариство (Панас Мирний, II, 1954, 183). ♦ Дивовижа мені — дивно мені. — Дивовижа мені, як ти в того пана вдався! Наче не ти, а він перед очима (Марко Вовчок. VI, 1956, 279); Не в дивовижу — не дивно. Нам герцоги зовсім не в дивовижу! (Леся Українка, V, 1956, 405); — Щастить тобі, — сказав Максим, — тільки що прийшов і вже он яких два окуні маєш. — А це нам не в дивовижу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 677).
Вікісловник
ДИКО́ВИНА, и, жін. рідкісна, незвичайна річ, викликає подив; щось небувале, небачений, нечуваний
Ілюстрації
Медіа
Див. також
«Диковинка» | Истории Ретрограда Борис Олійник - Дивовижа Джерело