Відмінності між версіями «Огида»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ОГИ́ДА, и, жін. Почуття відрази в поєднанні з гидливістю. Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує, з огидою (Леся Українка, III, 1952, 73); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 217). | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ГИДЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до гидливий. Все зле і гидке, що затаюється в чоловічій душі на самому дні, спливло наверх, знялося: і гидливість, і ненависть, і ще щось, чого Христя через хвилину сама злякалася (Панас Мирний, III, 1954, 100); Тасі стало прикро, у неї з'явився дивний настрій — суміш співчуття й гидливості (Любомир Дмитерко, Розлука. 1957, 142); Настя, забувши свою гидливість, обіймає і цілує зморщене, спалене сонцем обличчя (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 20). | |
| − | |||
| + | ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 334); | ||
| + | // Який виражає огиду. Слизькі холодні руки фельдфебелеві ковзались по тілу. Пересмикувала гидлива дріж (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 5); Гидливий рух Потоцького не уникнув його [Юстовського] пильних очей (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 101). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Файл:Огида.jpg|міні]] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 60. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 613. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/ | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Версія за 17:10, 19 жовтня 2016
Сучасні словники
ОГИ́ДА, и, жін. Почуття відрази в поєднанні з гидливістю. Я походив між ятками, наче на злість собі, повний того нового чуття огиди, що все в мені зростало (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361); Громада жахається. Дехто одвертається, дехто спльовує, з огидою (Леся Українка, III, 1952, 73); Перед ним стояла майже повна склянка горілки.. Микола, переборюючи огиду, випив до дна (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 217).
ГИДЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Абстр. ім. до гидливий. Все зле і гидке, що затаюється в чоловічій душі на самому дні, спливло наверх, знялося: і гидливість, і ненависть, і ще щось, чого Христя через хвилину сама злякалася (Панас Мирний, III, 1954, 100); Тасі стало прикро, у неї з'явився дивний настрій — суміш співчуття й гидливості (Любомир Дмитерко, Розлука. 1957, 142); Настя, забувши свою гидливість, обіймає і цілує зморщене, спалене сонцем обличчя (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 20).
ГИДЛИ́ВИЙ, а, е. Який відчуває огиду до кого-, чого-небудь. Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 334);
// Який виражає огиду. Слизькі холодні руки фельдфебелеві ковзались по тілу. Пересмикувала гидлива дріж (Василь Козаченко, Золота грамота, 1939, 5); Гидливий рух Потоцького не уникнув його [Юстовського] пильних очей (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 101).
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 60.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 613.
