Відмінності між версіями «Хоружий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Хоружий, -жого и пр. '''= '''Хорунжий и пр. ''' Категорія:Хо)
 
 
(не показані 3 проміжні версії цього учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Хоружий, -жого и пр. '''= '''Хорунжий и пр. '''
 
'''Хоружий, -жого и пр. '''= '''Хорунжий и пр. '''
 
[[Категорія:Хо]]
 
[[Категорія:Хо]]
 +
[[Файл:Хорунжий.jpg|міні]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).===
 +
ХОРУ́НЖИЙ, жого, чол., іст.
 +
 +
1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 166).
 +
 +
2. У XVII—XVIII ст. на Україні — особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора. Єремія привіз з собою шляхтичів католиків Яна Бесядовського та свого слугу Криштофа Сіножацького, чернігівського хорунжого, настановив їх старостами та осадчими (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 18); В кривому заулку лежала оселя сотенного хорунжого Лави (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).
 +
 +
3. Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин. Офіцерський дроздовський полк був у повній формі, там полковники були за взводних, а капітани й поручики билися як прості солдати, і командував ними донський хорунжий, що за рік зробився генералом (Юрій Яновський, II, 1958, 253); Хорунжий Сокира, кремезний парубок, ..сидів на канапі, опустивши голову на руки (Петро Панч, I, 1956, 197).
 +
 +
==Див. також==
 +
uk.wikipedia.org
 +
 +
==Джерела та література==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 131.
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
http://sum.in.ua
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
 +
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Поточна версія на 21:48, 18 жовтня 2016

Хоружий, -жого и пр. = Хорунжий и пр.
Хорунжий.jpg

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).

ХОРУ́НЖИЙ, жого, чол., іст.

1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 166).

2. У XVII—XVIII ст. на Україні — особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора. Єремія привіз з собою шляхтичів католиків Яна Бесядовського та свого слугу Криштофа Сіножацького, чернігівського хорунжого, настановив їх старостами та осадчими (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 18); В кривому заулку лежала оселя сотенного хорунжого Лави (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).

3. Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин. Офіцерський дроздовський полк був у повній формі, там полковники були за взводних, а капітани й поручики билися як прості солдати, і командував ними донський хорунжий, що за рік зробився генералом (Юрій Яновський, II, 1958, 253); Хорунжий Сокира, кремезний парубок, ..сидів на канапі, опустивши голову на руки (Петро Панч, I, 1956, 197).

Див. також

uk.wikipedia.org

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 131.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua