Відмінності між версіями «Ошаліти»
(→Іноземні словники) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ошаліти, -лію, -єш, '''''гл. ''Ошалѣть. Чуб. І. 249. ''Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? ''Чуб. V. 378. | '''Ошаліти, -лію, -єш, '''''гл. ''Ошалѣть. Чуб. І. 249. ''Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? ''Чуб. V. 378. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== ОШАЛІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Іван Котляревський, II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 106). | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== |
| + | |||
| + | ОШАЛІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Іван Котляревський, II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 106). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 836. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 836. | ||
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
| Рядок 8: | Рядок 10: | ||
дієслово доконаного виду | дієслово доконаного виду | ||
розм. | розм. | ||
| − | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== ОШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Котл., II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Козл., Весн. шум, 1952, 106). | + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== |
| + | |||
| + | ОШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Котл., II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Козл., Весн. шум, 1952, 106). | ||
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836. | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836. | ||
Ошаліти, лію, єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378. | Ошаліти, лію, єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378. | ||
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83. | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83. | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 14:06, 26 листопада 2015
Ошаліти, -лію, -єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОШАЛІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Іван Котляревський, II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 106). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 836.
"Словопедія"
ОШАЛІТИ ошалі́ти дієслово доконаного виду розм.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ОШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Котл., II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Козл., Весн. шум, 1952, 106). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836. Ошаліти, лію, єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83.
Ілюстрації
|
|
