Ошаліти

Ошаліти, -лію, -єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОШАЛІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Іван Котляревський, II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 106). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 836.

"Словопедія"

ОШАЛІТИ ошалі́ти дієслово доконаного виду розм.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОШАЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Котл., II, 1953, 36); — Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Козл., Весн. шум, 1952, 106). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 836. Ошаліти, лію, єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 83.

Ілюстрації