Відмінності між версіями «Везти»
(Створена сторінка: '''Везти, -везу, -зеш, '''''гл. ''Везти. ''Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. ''Ном. № ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Везти, -везу, -зеш, '''''гл. ''Везти. ''Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. ''Ном. № 7221. '''Везти москаля'''. Врать. | + | '''Везти, -везу, -зеш, '''''гл. ''Везти. ''Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. ''Ном. № 7221. '''Везти москаля'''. Врать. |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я | ||
| + | ВЕЗТИ | ||
| + | |||
| + | везти́ | ||
| + | дієслово недоконаного виду | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., І, 1951, 322); — Позбирай у віз рибу та вези у місто на продаж, — промовив отаман до жінки (Н.-Лев., II, 1956, 230); Марія мовчала, а серце кричало: "Візьміте з собою мене до причалу. Покличте в каюту, везіть до Вкраїни" (Воронько, Тепло.., 1959, 86); // Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що вона везе (Номис, 1864, № 7221); Білий кінь швиденько віз санки по грудовому шляшку (Вовчок, І, 1955, 295). | ||
| + | 2. неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. — Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везе!(Мирний, І, 1954, 276); Сьогодні знов страшенний дощ, мокро і холодно. Не везе з погодою (Коцюб., III, 1956, 272); — Як добре, що я вас зустрів.., мені просто везе (Ле, Міжгір’я, 1953, 408). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 316. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Везти.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Везти1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Везти2.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Ве]] | [[Категорія:Ве]] | ||
Поточна версія на 14:46, 10 листопада 2015
Везти, -везу, -зеш, гл. Везти. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. Везти москаля. Врать.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
"Словопедія"
Орфографічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я ВЕЗТИ
везти́ дієслово недоконаного виду
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. віз, везла́, ло́; недок. 1. перех. Пересувати, переміщати якимсь транспортом кого-, що-небудь з одного місця на інше. Везе Марко Катерині Сукна дорогого (Шевч., І, 1951, 322); — Позбирай у віз рибу та вези у місто на продаж, — промовив отаман до жінки (Н.-Лев., II, 1956, 230); Марія мовчала, а серце кричало: "Візьміте з собою мене до причалу. Покличте в каюту, везіть до Вкраїни" (Воронько, Тепло.., 1959, 86); // Переміщати, тягнучи віз, сани і т. ін. або маючи вантаж на собі (про тварин). Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що вона везе (Номис, 1864, № 7221); Білий кінь швиденько віз санки по грудовому шляшку (Вовчок, І, 1955, 295). 2. неперех., безос., кому. Щастити, фортунити. — Не везе, брат, мені, ні в чому на світі не везе!(Мирний, І, 1954, 276); Сьогодні знов страшенний дощ, мокро і холодно. Не везе з погодою (Коцюб., III, 1956, 272); — Як добре, що я вас зустрів.., мені просто везе (Ле, Міжгір’я, 1953, 408). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 316.
Ілюстрації
|
|
|
