Відмінності між версіями «Блуд»

Версія за 13:47, 22 січня 2014

Блуд, -ду, м.
1) Блужданіе. Блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. Каменец. у. У блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91З.
2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? Фр. Пр. 61.
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27,
4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. ІІІ. 141.

Сучасні словники

БЛУД 1, у, чол., заст. Статева розпуста. [Годвінсон:] Я думаю, нам варто прочитати, що роблено в Ізраїлі такому, хто блуд чинив з поганськими жінками (Леся Українка, III, 1952, 74); Рідний батько тебе за блуд вижене з хижі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 237).

БЛУД 2, у, чол., діал.
1. Неправильна, помилкова дія, думка, помилкове твердження; помилка. І кожний блуд слізьми я полоскав, І топтано мене, і гнано, й клято (Іван Франко, XIII, 1954, 177); Вони [пуристи] раді-радісінькі, коли можуть.. поначеркувати синім олівцем по кільканадцять блудів язикових (Іван Франко, XVI, 1955, 175).
2. Блукання.

• Блудом ходити (іти) — блукаючи, шукати шляху; блукати. Зашуміли темні лози Козакові при дорозі. По дорозі блудом ходить, Вороного свого водить (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 27).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

• Блудець
• Блудити
• Блудитися
• Блудний
• Перелюб

Джерела та література

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 202.
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 203.