Блудний

Блудний, -а, -е. 1) Заблудшій, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) Блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. Блудними дорогами пішов. Сбился съ пути (нравственно). Фр. Пр. 62.

Сучасні словники

БЛУДНИЙ а, а, е.

1. Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце перебування. Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий — Ось що враз задумав він (Іван Франко, XII, 1953, 114). ♦ Блудний син, заст. — про людину, що після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини. * У порівняннях. [Жанна:] Ну, ваш милий Петрусь дуже швидко повернеться до вас, як блудний син, без копійки і, можливо, без піджака (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 86).

2. перен. Який рухається в різних напрямках, весь час переходить з одного предмета на інший. Блудними очима водив [ключник] довкола, заломлював руки (Іван Франко, II, 1950, 283); Блудним розгубленим поглядом повела вона навкруги і раптом пригадала все (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 141).

3. діал. Помилковий, неправильний. Була се душа дуже грішна, то й очевидне діло, що блудна стежка завела її просто до пекла (Іван Франко, II, 1950, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 203.

БЛУДНИЙ 2, а, е, заст. Прикм. до блуд 1. Одрях старий, і покривали Многими ризами його, А все-таки не нагрівали Котюгу блудного свого (Тарас Шевченко, II, 1953, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 203.

Ілюстрації