Ґулий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ґулий, -а, -е. Безрогій (о волахъ, коровахъ). Запрігши ґулих він, ну переліг орати. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 94). Ґулий віл. Мнж. 182. Академічний словник української мовиhttp://sum.in.ua/s/ghulyj/