Ґлузи

Ґлузи, ґлузувати = Глузи, глузувати. Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 349. [<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/11206-gluzy.html" title="ҐЛУЗИ. Словник української мови Б.Грінченка.">ҐЛУЗИ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>]

ГЛУЗИ, ів, мн. (одн. глуз, у, чол.), розм. Те саме, що глузування. Утік Башкиренко від своїх колись таких тихих та покірних одрадян, наслухавшись від них глузу та посміхів (Панас Мирний, IV, 1955, 239); Обличчя у Мишуні було круглясте, .. губи пухкі, і саме вони викликали нестерпні глузи дівчат (Юрій Яновський, I, 1958, 439). ♦ На глузи (глуз) піднімати (підняти, брати, взяти) кого — глузувати, насміхатися з кого-небудь. [Михайло:] Як же то так? Чи ви мене справді морочите, чи на глуз піднімаєте? (Іван Котляревський, II, 1953, 73); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи піднімать! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 148); — Ждеш, коли тебе на глузи візьме [Тарапунька]? — хитро підморгнув Колода (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 270) Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 87. [1]

Синонiмі до слова ГЛУЗИ:глузування, кпини, кепкування, сил. наруга, посміх, глум. [<a href="http://slovopedia.org.ua/41/53395/263528.html">ГЛУЗИ</a>]