Язик

Язи́к, -ка, м. 1) Языкъ (часть тѣла). Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Ном. № 1105. (Здѣсь ошибочно: колом). Язик висолоплює. Стор. І. 17. Вивалив язик собака душно. Харьк. Язиче, язиче! лихо тебе миче. Ном. № 1103. Ніхто тебе за язик не тяг. Никто тебя не принуждалъ говорить. Прикусити язика. Замолчать. Ном. № 1126. Въ томъ же значеніи: укуситися за язик. Мені слова промовити не вільно при батьку: тілько наменусь, усі моргають і кивають, що треба мені за язик укуситися. МВ. 11. 86. Щоб тобі язик усох! Бранчивое пожеланіе. К. ЧР. 184. Неначе язико́м корова злизала. Пропало безслѣдно. Я погорів, уся худібонька пропала, неначе язиком корова ізлизала. Гліб. Німий язик. а) Скотина, животное. б) Дитя. в) Нѣмецъ, иностранецъ, баринъ (какъ говорящій на чужомъ языкѣ). Там така пісня, що вже пан німий язик та й той плакав. Ном. № 9250. 2) Языкъ, рѣчь. См. Мова. Зібралися до тебе усіх язиків люде. К. (О. 1861. III. 6). 3) Народъ, національность. Туди (в Чорноморію) всякого язика находить. Г. Барв. 329. 4) Языкъ, плѣнникъ, отъ котораго добываютъ необходимыя свѣдѣнія о непріятелѣ. К. ЧР. 142. За Дунаєм та за річкою язика поняли: Ой скажи нам, та турчине».... Грин. III. 604. 5) Часть бганого ключа, состоящаго изъ двухъ пластинокъ: на концѣ болѣе длинной прикрѣплена такъ, что можетъ свободно двигаться, короткая, которая и называется язиком. Шух. I. 94. 6) Рыба = Язь, Leuciscus idus. Вх. Пч. II. 19. Ум. Язичо́к.

Сучасні словники

Язи́к (лат. glossa) — орган живих істот, розміщений у ротовій порожнині. Допомагає пережовувати їжу, а також створювати гортанні звуки. Остання функція особливо яскраво виражена у людей, які мають розвинену мовну систему.

Функції язика

Язик людини утворений поперчно-смугастою м'язовою тканиною і вкритий слизовою оболонкою. При скороченні м'язів його форма змінюється. Язик бере участь у процесі жування, чіткого мовлення, смакового сприйняття. Дуже важливою є роль язика при смоктанні молока матері немовлятами та грудними дітьми. Губи дитини захоплюють сосок, фіксуючи його; м'яке піднебіння, піднімаючись закриває зев, язик діє як поршень, відсуваючись назад, він створює негативний тиск разом зі щелепою, яка опусається до низу. Потім щелепа піднімається, а альвеолярні дуги стискають сосок, молоко ковтається. Тому язик немовляти і грудної дитини відносно великий, товстий, широкий і займає усю ротову порожнину, у той же час він малорухомий.

Слизова оболонка язика вкрита багатошаровим пласким епітелієм. На верхніх та бокових поверхнях язика розташовані сосочки. У людини чотири види сосочків: нитевидні, грибовидні, жолобоваті (такі, що оточені валом) та листовидні. У товщі епітелія грибовидних, жолобоватих та листовидних сосочків розташовуються смакові бруньки - комплекс спеціалізованих рецепторних смакових клітин, що утворюють орган смаку. Нитевидні сосочи містять рецептори дотику (тактильні рецептори).

Собаки за допомогою свого язика ще також здійснюють теплорегуляцію - коли їм жарко, вони висувають язик та активно дихають. Тому що у сильно зарослих хутром тварин це практично єдина частина тіла, яка може активно випаровувати вологу (у даному випадку слину). Рідина, що випаровується забирає надлишки тепла з язика, а так як він насичений кровеносними судинами, то і з крові, а відповідно і з усього організму.

Коти,як і багато інших тварин, вмиваються язиком.