Яблінь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Сучасні словники
Я́блінь, -лоні, ж. = Яблуня. Драг. 410. Ум. Я́блінка, я́бліночка. Драг. 410. Гн. II. 242.
Я́БЛУНЯ, і, жін. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (Михайло Стельмах, II, 1962, 144).
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 619.
