Юрода
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ю́рода, -ди, об. 1) Юродъ. Добре я знаю сього юроду. К. ЧР. 142. 2) Юроди справляти. Юродствовать. Кролев. у.
ЮРОДА, -и, чол. і жін., розм. Психічно хвора, божевільна людина.
— Я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душі важке лежить. Удає він із себе паливоду, а постерігав не раз я, куди прямує сей юрода (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 93).
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| називний | юрода | юроди |
| родовий | юроди | юродд |
| давальний | юроді | юродами |
| знахідний | юроду | юрод |
| орудний | юродою | юродами |
| місцевий | на/у юроді | на/у юродах |
| кличний | юродо | юроди |
