Щітчина

Щітчи́на, -ни, ж. 1) = Щітка. 2) Раст. Dipsacus. Вх. Лем. 487.

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щітчина, -ни, ж. 1) = щітка. 2) Раст. Dipsacus. Вх. Лем. 487.

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Дергавка, -ки, ж. = Дергальна щітка. Kolb. І. 69.

Дергальна щітка, -ки, ж. Щетка круглой формы съ желѣзными зубьями для предварительнаго расчесыванія пеньки. НВолын. у. Пензель, -зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пензлик.

Чесальний, -а, -е. Служащій для чесанія. Чесальна щітка. Щетка для очистки пеньки. НВолын. у. Щітка, -ки, ж. 1) Щетка. Щіткою чистятъ что-либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410.Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59. 2) Раст. = Щіткан. Вх. Пч. II. 30. 3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребінка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. Ум. Щіточка.

Щіточка, -ки, ж. 1) Ум. отъ щітка. 2) Кисточка, которой разрисовываютъ глиняную посуду. Шух. І. 264. 3) мн. Раст. Dipsacus sylvestris. Вх. Пч. І. 10. Щітчина, -ни, ж. 1) = Щітка. 2) Раст. Dipsacus. Вх. Лем. 487. Щіть, -ти, ж. 1) = Щітка. Жито посходило, як щіть; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. І. 28. 2) Чесалка, мыканица, гребень. Угор.

Ілюстрації