Щурик

Щурик, -ка, м. 1) Ум. отъ щур. 2) Насѣк. Amara (fulva). Вх. Пч. І. 5.

Сучасні словники

ЩУ́РИК (шурок, щур), а, чол. Місцева назва берегової ластівки на півдні України в ХІХ ст.

Вилися бистрі щурики над нами, Із нірок вилітаючи своїх, Що геть поцяткували надбережжя — Круту й високу глиняну стіну (Максим Рильський, Зграя.., 1960, 52); Він [холод] уже погнав на південь щуриків, журавлів і лебедів (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 145). В південних районах УРСР зустрічається дуже красивий птах, в оперенні якого переважають яскраво-сині і руді барви. Це так звана щурка, або бджолоїдка (Merops apiaster L.), яка оселюється великими гніздовими колоніями по глинястих кручах, берегах річок, балках тощо (Корисні птахи України.., 1950, 76).

Ілюстрації

Щурик Медіа Див. також Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 611. Зовнішні посилання