Шушукання

Шушу́кання, -ня, с. Шептаніе. Літало по церкві з його шушукання по між людьми. Грин. II. 154.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШУШУ́КАННЯ, я, сер., розм. Дія за значенням шушукати і звуки, утворювані цією дією. На печі в кухні чулося шушукання (Панас Мирний, III, 1954, 208); — Не встигнеш появитись десь у санаторії, за тобою вслід шушукання, на літературні виступи і зустрічі тебе тягнуть, просять книги з автографом (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 59); Ще трохи згодом про шушукання між недавно навербованими розповіли Васюті Частій та Слинько (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 297); Не терпів Ярощук секретів, шушукання (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 142).

Синоніми шепіт, інспірація, лихослів'я

Ілюстрації

Іншими мовами

Шепотіти (eng.): whispering;

Шепотіти (de.): Flüstern;

Шепотіти (ital.): sussurrando.

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

переклад англійською

перклад італійською

переклад німецькою