Шупити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Шу́пити, -плю, -пиш, гл. Смыслить, понимать. Не вміє нічого невістка зробити, аніже не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99).
