Шум
Шум, -му, м. 1) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169.2) Шумъ. 3) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо, в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.
1)
Непрозора й легка пузирчаста маса, яка утворюється на поверхні деяких рідин при сильному збовтуванні, нагріванні, бродінні і т. ін.; піна. Доярка схилилася над дійницями, що наповнювалися теплим шумом (Степан Тудор, Вибр., 1949, 355); Корова здоїлася без вибриків. Йонька продмухав у піні дірочку і цмолив, скільки душеньці забажалося, оббираючи шум із вусів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 436); * У порівняннях. Земля будилась. Гречка поплила білим пінистим шумом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 375); Відсиніла височезне грінавське небо, віддзвеніла співуча братня мова, відшумували білим шумом переповнені келихи садів (Олесь Гончар, III, 1959, 334);
// Непрозора й легка пузирчаста маса, що утворюється мильною водою. Берник сидів за столом і ретельно голився перед маленьким люстерком. Під густим мильним шумом сховалися зморшки, і від цього він здавався зовсім ще молодим (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 195);
// Рясний піт, піна, що покриває розгарячілого коня. Зельман справив рукою на діда Федора, який скористав з перестанку і оббирав шум з коней (Марко Черемшина, Тв., 1960, 247);
// Пузирчаста слина, що. з'являється у тварин (перев. при втомі, захворюваннях, від злості і т. ін.). Хрюкала [свиня] швидко-швидко, аж захлиналась, пінилась біло-рожевим шумом (Степан Васильченко, II, 1959, 8).
2)Сукупність різноманітних звуків, які швидко змінюються за частотою і силою; глухі звуки, що зливаються в одноманітне незлагоджене звучання. І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий.., що страшно і згадати! .. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); Чую у моїй хаті якісь тривожні шуми, щось ходить по ній, затаївши стогнання, шелестить в пітьмі папером, штовхає стіни і деренчить шибками.. Тоді я догадуюсь: буря (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 407); Зробилося страшно. Ліс відразу став ворожим, і в шумах його чулися погрози (Гнат Хоткевич, II, 1966, 127); [Таня:] Тихо крутяться пари, тихий шум ходить од шовків (Степан Васильченко, III, 1960, 129); З шумом страшним величезна Хвиля з гори налетіла на пліт і у вир закрутила (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 105); Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 185); Нараз я почув шум мотора. На шляху, що пролягав біля саду, їхала машина (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 159); У всі щілини й дірки з шумом і свистом б'є пара (Василь Еллан, II, 1958, 10); * Образно. Мій син, грибок на двох тоненьких ніжках, У перший раз пішов сьогодні в школу.. Учитися! Вдихати шум віків! Рости і розумнішати! (Максим Рильський, II, 1960, 102); * У порівняннях. Звуки їх [пісень] — то шум дощу неначе, Або вітер виє-завива... (Павло Грабовський, I, 1959, 191);
3)ШУМ, а, чол., етн. Танок, який ведуть дівчата, ставши в два ряди і взявшись за руки, ніби заплітаючи тин. Дівчатка стоять одна за одною в два ряди і співають: Ой нумо, нумо В зеленого шума (Український дитячий фольклор, 1962, 95);
// Назва міфічної істоти, згадуваної в піснях, якими супроводжується цей танок. А в нашого Шума Зеленая шуба. А Шум ходить по діброві, А Шумиха рибу ловить (Павло Чубинський, III, 1872, 51).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 561.
