Штурханець
Штурханець, -нця, м. Тумакъ, пинокъ. О. 1862. І. 72. Почав я краще своє діло робити, не так часто штурханців куштувати. Ком. Р. І. 15.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ШТУРХАНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш. до штурхан. Не вчи дитини штурханцями, а хорошими слівцями (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 383); По смерті матері вуйко віддав її на службу бавити дитину. Але Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 110); Він штовхнув мене в плече. Ніж, що був у мене в руці, через цей штурханець не потрапив куди треба і вгородився просто мені в руку (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 58). ♦ Годувати (погодувати) штурханцями кого; Давати (дати і т. ін.) штурханця (штурханців) кому — те саме, що Давати (дати і т. ін.) штовхана (штовханів) (див. штовхан), доньку годували штурханцями по кутках (Леся Українка, III, 1952, 655); Хівря.. давала йому деколи злегенька штурханця, щоб не ліз у вічі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 110); Враз чиясь дужа рука дала такого штурханця чорному [арештантові], що той аж поточився й одскочив набік (Борис Грінченко, II, 1963, 450); Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Леся Українка, III, 1952, 667).
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 552.
