Штрикнути

Штрикнути, -кну, -неш, гл. Однокр. отъ штрикати. Кольнуть, пырнуть, ткнуть. Ото баба як штрикне його штилем, то так рана і є. Рудч. Ск. І. 53.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках штрикнути — ШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, чим і без дод. Однокр. до штрика́ти. Йому дуже хотілося штрикнути пальцем в оте чудне колесо (П. Автомонов); Григор шмагнув пужалном гнідого, штрикнув чалого, і віз погуркотів по груддю хутчіш (Є. Словник української мови у 20 томах)

штрикнути — штрикну́ти дієслово доконаного виду (Орфографічний словник української мови)

штрикнути — штри́кнути вколоти (ср, ст)|| = пштиґнути Лексикон львівський: поважно і на жарт штрикнути — ти́кати (ти́цяти, штрика́ти) / ткну́ти (ти́цьнути, штрикну́ти) в о́чі (у ві́чі) (па́льцем) кому. Відверто, неприховано вказувати на чиїсь вади або робити комусь зауваження в гострій, неделікатній формі. (Фразеологічний словник української мови)

штрикнути — ВСТРОМЛЯ́ТИ (УСТРОМЛЯ́ТИ) що (уводити щось гостре всередину чогось), ВСТРО́МЛЮВАТИ (УСТРО́МЛЮВАТИ), ЗАСТРО́МЛЮВАТИ, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, СТРОМЛЯ́ТИ, ВТИКА́ТИ (УТИКА́ТИ), ЗАТИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИ чим, ВГЛИ́БЛЮВАТИ (УГЛИ́БЛЮВАТИ) рідше; ВГАНЯ́ТИ (УГАНЯ́ТИ)... (Словник синонімів української мови)

штрикнути — Штрикну́ти, -кну́, -кне́ш (Правописний словник Голоскевича (1929 р.))

штрикнути — ШТРИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до штрика́ти. Йому дуже хотілося штрикнути пальцем в оте чудне колесо (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 37); Григор шмагнув пужалном гнідого, штрикнув чалого, і віз погуркотів по груддю хутчіш (Гуц. Словник української мови в 11 томах)

Ілюстрації