Штанці
Зміст
Словник Грінченка
Штанці, -ців, м. Ум. отъ штани.
Сучасні словники
ШТАНИ́, ім, мн.
1. Одяг (перев. чоловічий), який має дві довгі або короткі холоші й закриває нижню частину тулуба та ноги. Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямилась [мати] навіть, як довелося шить їй штани (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 306); Платон був одягнений в сині штани-кльош і матроську сорочку з білосніжним коміром (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 421); * Образно. — Отож, громадяни європейці, — раптом звертається подоляк до уявної громади європейців, — отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замість старих фашистів та понаставляли нових, у демократичних штанях! (Олесь Гончар, III, 1959, 206); // перен., розм. Особа чоловічої статі. [Степан:] Що ти глузуєш? Що ти з мене дурника робиш? [Прокіп:] Чому, ти сам сказав, що тепер спідниця штанам ходу не дає. Тому й кричу — геть бабів (Олександр Корнійчук, II, 1955, 90). ♦ Без штанів ходить (ходив, бігає, бігав) — про дуже маленького хлопчика; В одних штанах — нічого не маючи, без нічого. — А чого ж, палац таки можна спалити, — заступалися деякі дядьки за Левка. — Хай не муляє очі. Тоді й Ананас, як миленький, в одних штанах вискочить з села (Михайло Стельмах, I, 1962, 614); Залишитися без штанів — опинитися зовсім без засобів існування; розоритися; Протирати (протерти) штани див. протирати; Трусити штанами (штаньми) — боятися чого-небудь; тремтіти. — А що там таке, Іване Івановичу? — з благанням дивлюся на Горобця. — Штаньми трусиш? (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 11).
2. мисл. Шерсть, пір'я на зовнішньому боці ніг у тварини, які відрізняються від іншого покриву. Витяг [орел] назад коротку лапу в штанях з пір'я і розправив могутні крила (Олесь Донченко, IV, 1957, 7). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 534.
Ілюстрації
|
|
|
|
|
