Шпичка

Шпичка, -ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШПИ́ЧКА, и, жін.

1. Загострена паличка. Сонце б'є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 286); Поряд лежали кам'яні молотки, ножі, костяні шпички і голки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 110); * У порівняннях. «Ой, горенько мені на світоньку, — мовляє, — За що мене так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх Рот шпилькою неначе простромила!..» (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 80); Очі Альоші стемніли і стали гострі, як дві шпички (Іван Микитенко, II, 1957, 178);
// Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м'ясо. М'які, соковиті частини ведмежої туші почали смажити на шпичках, розклавши огнище (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 153); Спинилися [партизани] на відпочинок. Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало, запарувала у відрах вода (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 32);
// Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста. Тільки що почали [голова з понятими] шпичками штрикати вареники, ..аж уже писар біжить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Добрі галушки, — сказав Шахай, настромивши собі одну на шпичку (Юрій Яновський, I, 1958, 160).

2. перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька. Він зовсім одмінявся за подібними розмовами. Але минала яка хвилина, й уже по-старому сипав Микола своїми шпичками всім, кого здибав коло себе (Леонід Смілянський, Зустрічі.., 1936, 53);
// Про людину, що вміє гостро, дошкульно висловлюватися. [Максим:] Ну й уперта ви! [Пріся:] 3 вас теж добра шпичка — умієте шпигнуть... (Степан Васильченко, III, 1960, 175).

3. Листок хвойної рослини; хвоїнка. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Заяскріло спереду червоне призахідне небо над шпичками сосен (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 22);
// У деяких рослин — колючка, шип. Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (Микола Костомаров, I, 1967, 50); — Терен забився.. в п'яту; шпичка.. вломалася при самій шкірі (Іван Франко, IV, 1950, 395); * У порівняннях. Навіть насмішкувата Медже не казала про нього слів гострих, як шпички держи-дерева (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 260);
// Стрілка очерету. Пахло залежаним сіном, кізяковим димом і солодкими, як цукор, очеретяними шпичками, нарваними з човна (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 14).

4. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. Іжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 49).
♦ Як (мов) на шпичках (сидіти, стояти і т. ін.) — те саме, що Як (мов) на шпильках сидіти (стояти і т. ін.) (див. шпилька). Доганя, а сама знай кричить, щоб він підождав. Вже ж щоб то Василь та не почув би Марусиного голоси? Не знаю! Стоїть як на шпичках і дожида (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 48).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шпичка, -ки, ж. 1) Заостренный конецъ, заостренная палочка. 2) Колючка на растеніи. К череді йшла — задрімала, на пеньки ноги позбивала,... на шпички очі повиймала. Чуб. III. 230. 3) Заноза.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШПИ́ЧКА, и, ж. і. Загострена паличка. Сонце б’є в шибки. Скло страшенно блищить, ніби на шибки впало четверо сонечок, і ті сонечка ріжуть мені очі, штрикають та колють неначе розпеченими в огні шпичками (Н.-Лев., VII, 1966, 286); Поряд лежали кам’яні молотки, ножі, костяні шпички і голки (Кучер, Трудна любов, 1960, 110); *Упорівy. «Ой, горенько мені на світоньку,-мовляє, — За що мене так доля зневажає? Тим пельку і живіт дала з ковальський міх, Тим зуби, мов шпички, а нам на глум, на сміх Рот шпилькою неначе простромила!..» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); Очі Альоші стемніли і стали гострі, як дві шпички (Мик., II, 1957, 178); // Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м’ясо. М’які, соковиті частини ведмежої туші почали смажити на шпичках, розклавши огнище (Бурл., О. Вересай, 1959, 153); Спинилися [партизани] на відпочинок. Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало, запарувала у відрах вода (Збан., Ліс. красуня, 1955, 32); // Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста. Тільки що почали [голова з понятими] шпичками штрикати вареники, ..аж уже писар біжить (Кв.-Осн., II, 1956, 264); —.Добрі галушки,— сказав Шахай, настромивши собі одну на шпичку (Ю. Янов., І, 1958,160).

2. перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька. Він зовсім одмінявся за подібними розмовами. Але минала яка хвилина, й уже по-старому сипав Микола своїми шпичками всім, кого здибав коло себе (Сміл., Зустрічі.., 1936, 53); // Про людину, що вміє гостро, дошкульно висловлюватися. [Максим:] Ну й уперта ви! [Пріся:] 3 вас теж добра шпичка — умієте шпигнуть… (Вас., III, 1960, 175).

3. Листок хвойної рослини; хвоїнка. Вона труснула головою, і марево розвіялося. Заяскріло спереду червоне призахідне небо над шпичками сосен (Ю. Бедзнк, Альма матер, 1964, 22); // У деяких рослин — колючка, шип. Ішла моя мила По ягідочки В зелені гайочки Та й застромила Тернову шпичку В біленьку ніжку (Кост., І, 1967, 50); — Терен забився.. в п’яту; шпичка.. вломалася при самій шкірі (Фр., IV, 1950, 395); *У порівн. Навіть насмішкувата Медже не казала про нього слів гострих, як шпички держи-дерева (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260); // Стрілка очерету. Пахло залежаним, сіном, кізяковим димом і солодкими, як цукор, очеретяними шпичками, нарваними з човна (Рудь, Гомін.., 1959, 14).

4. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. їжачок-хитрячок Із голок та шпичок Пошив собі піджачок (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 49).

∆ Як (мов) на шпичка́х (сиді́ти, стоя́ти і т. ін.) — те саме, що Як (мов) на шпилька́х сиді́ти (стоя́ти і т. ін.) (див. шпи́лька). Доганя, а сама знай кричить, щоб він підождав. Вже ж щоб то Василь та не почув би Марусиного голосу? Не знаю! Стоїть як на шпичках і дожида (Кв.-Осн., Її, 1956, 48).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ШПИЧКА, -и, ж.

1) Загострена паличка. || Паличка, яку використовують, підсмажуючи на вогнищі сало чи м'ясо. || Паличка, якою користувалися, коли їли вироби з тіста.

2) перен. Колюче, уїдливе зауваження, ущипливе слово; шпилька. || Про людину, що вміє гостро, дошкульно висловлюватися.

3) Листок хвойної рослини; хвоїнка. || У деяких рослин – колючка, шип. || Стрілка очерету.

4) Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

• Терен колючий, підвид степовий (Prunus spinosa subsp. stepposa Kotov.) Відрізняється від попереднього дефінітивного виду більшим запушенням і більшими плодами (1,5 — 2 см у діаметрі.) Поширений у Степу України.

• Терен колючий, підвид молдавський (Prunus spinosa subsp. moldavica Kotov) — на Придністров'ї, західній частині Степу і в Криму.