Шорсткий

Шорсткий, -а, -е. Шероховатый, шершавый. Гілка шорстка, голою ногою боляче стояти. Міус. окр. Шорсткий пісо́к. Крупно-зернистый песокъ. НВолын. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШОРСТКИ́Й, а, е. 1. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий. Підійшов [бичок] до Івася і, як вірна собака, почав лизати своїм шорстким язиком ноги (Панас Мирний, IV, 1955, 11); Припавши до шорсткого каменя, плакав Василько (Василь Кучер, Вогник, 1952, 23); Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 39); Добрим словом згадував гончаря на жнивах селянин, п'ючи у спеку з шорсткого глечика прохолодну криничну воду (Народна творчість та етнографія, 4, 1968, 47); // Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про частини тіла). Хлопчик підбіг до діда і всунув свою невеличку руку у шорстку дідову (Панас Мирний, I, 1954, 170); Сержант гладив брудною шорсткою долонею голуба й усміхався розчулено й печально (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 90); Приємно тече під шорсткими пальцями тканина (Олесь Гончар, III, 1959, 154); Вона покликала матір, торкнула губами руки. Губи її шорсткі, як рашпіль (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 522); Шорстке і вилицювате обличчя коваля з глибокими двома зморшками біля уст зробилося м'яким і по-дитячому лагідним (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); // Твердий, колючий чи гострий на дотик; який подразнює шкіру при дотику. Комиш шумів. Він їживсь перед нею, .. ловив коріннями за ноги, колов і різав шорстким листом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); Спокійно стоять соняшники з шорстким і соковитим листям (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 215); Хмари закрили сонце, і посипалась з неба шорстка крупа (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 26); В глибокій борозні Антон зачерпнув шорсткої, як жужіль, землі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 202); — Щонайкращі вбрання й запашні квіти ввижалися юним очам, але доля судила інакше. Вона надягнула на ваші дівочі плечі шорсткий одяг воїнів (Олександр Довженко, I, 1958, 335); Шорстким десятчаним рушником розтирає [Микола Васильович] і без того червоні шию та обличчя (Микола Трублаїні, I, 1955, 94); Махрові рушники з часом стають шорсткими і погано вбирають вологу. Їх треба випрати, прокип'ятити в солоній воді й добре виполоскати (Вечірній Київ, 2.III 1966, 4); // Покритий цупким, колючим волоссям, шерстю (про шкіру обличчя, голови і т. ін.).Василь.. пригладив волосся, провів долонею по шорсткому підборіддю (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 38); Вона погладила його рукою по шорсткій голові (Олесь Гончар, II, 1959, 229); // Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.). Приїхав з полку старший панич.. з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям (Панас Мирний, I, 1949, 203); Короткий, нерівно підстрижений вус, шорсткий і впертий, кривить йому півгуби(Іван Микитенко, II, 1957, 84); У діда шорсткі кошлаті брови (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 284); Олдрідж пригладив непокірний шорсткий чуб (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 401). 2. перен. Який виявляє різкість, суворість або гостро висловлює свої думки, почуття; грубуватий на словах і в поведінці. — Стріляй тих [бандитів], що в руках, раз пощастило вловити. — Ото який ти шорсткий. На те є радянський суд (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 311); Така якась жінка шорстка й непривітна! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 118); // Проникливо гострий (про очі, погляд); колючий. Прокіп.. зупинив на Тимкові шорсткі очі: — В чужій хаті питаються, чи можна сісти, а не лізуть на покуття по-свинячому (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96); // З якими-небудь хибами, недоліками, недоробками (про мову, стиль і т. ін.); // Позбавлений ніжності, милозвучності (про слова, звуки і т. ін.); грубий, неприємний. [Прочанин:] Слова твої шорсткі, а серце добре (Леся Українка, III, 1952, 126); У хаті загомонів шорсткий чоловічий голос (Іван Ле, Історія радості, 1947, 131); Лобода починає й своїм шорстким басовим сміхом підтримувати гетьмана (Іван Ле, Україна, 1940, 68); Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий(Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 114); // Сповнений шурхоту, шелесту (про звук). Авто з шорстким вереском зарипіло по прибережному піску (Юрій Смолич, I, 1958, 45); З шорстким і коротким звуком коло нього упало кілька куль (Іван Багмут, Опов., 1959, 73). 3. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Основні барви степу утворюють жовтоцвіті види рослин.. Барви місцями посилюють оман шорсткий у жовтозілля лучне, люцерна (По заповідних місцях України, 1960, 46).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шорсткий, -а, -е. Шероховатый, шершавый. Гілка шорстка, голою ногою боляче стояти. Міусск. окр. шорсткий пісо́к. Крупно-зернистый песокъ. Н. Вол. у.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШОРСТКИ́Й, а́, е́. 1. Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий. Підійшов [бичок] до Івася і, як вірна собака, почав лизати своїм шорстким язиком ноги (Мирний, IV, 1955, 11); Припавши до шорсткого каменя, плакав Василько (Кучер, Вогник, 1952, 23); Ніжно, майже голублячи, провів Гайворон рукою по шорсткій корі молодого дубка (Собко, Шлях.., 1948, 39); Добрим словом згадував гончаря на жнивах селянин, п’ючи у спеку з шорсткого глечика прохолодну криничну воду(Нар. тв. та етн., 4, 1968, 47); // Який згрубів, потріскався від тривалої роботи, холоду, води і т. ін. (про частини тіла). Хлопчик підбіг до діда і всунув свою невеличку руку у шорстку дідову (Мирний, І, 1954, 170); Сержант гладив брудною шорсткою долонею голуба й усміхався розчулено й печально(Перв., Дикий мед, 1963, 90); Приємно тече під шорсткими пальцями тканина (Гончар, III, 1959, 154); Вона покликала матір, торкнула губами руки. Губи її шорсткі, як рашпіль (Тют., Вир, 1964, 522); Шорстке і вилицювате обличчя коваля з глибокими двома зморшками біля уст зробилося м’яким і по-дитячому лагідним (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 8); // Твердий, колючий чи гострий на дотик; який подразнює шкіру при дотику. Комиш шумів. Він їживсь перед нею, .. ловив коріннями за ноги, колов і різав шорстким листом (Коцюб., І, 1955, 362); Спокійно стоять соняшники з шорстким і соковитим листям (Шиян, Партиз. край, 1946, 215); Хмари закрили сонце, і посипалась з неба шорстка крупа(Коп., Як вони.., 1961, 26); В глибокій борозні Антон зачерпнув шорсткої, як жужіль, землі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 202); — Щонайкращі вбрання й запашні квіти ввижалися юним очам, але доля судила інакше. Вона надягнула на ваші дівочі плечі шорсткий одяг воїнів (Довж., І, 1958, 335); Шорстким десятчаним рушником розтирає [Микола Васильович] і без того червоні шию та обличчя(Трубл., І, 1955, 94); Махрові рушники з часом стають шорсткими і погано вбирають вологу, їх треба випрати, прокип’ятити в солоній воді й добре виполоскати (Веч. Київ, 2.III 1966, 4); // Покритий цупким, колючим волоссям, шерстю (про шкіру обличчя, голови і т. ін.). Василь.. пригладив волосся, провів долонею по шорсткому підборіддю (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 38); Вона погладила його рукою по шорсткій голові (Гончар, II, 1959, 229); // Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.). Приїхав з полку старший панич.. з рижуватим, шорстким, як на ведмеді, волоссям (Мирний, І, 1949, 203); Короткий, нерівно підстрижений вус, шорсткий і впертий, кривить йому півгуби (Мик., II, 1957, 84); У діда шорсткі кошлаті брови (Кир., Вибр., 1960, 284); Олдрідж пригладив непокірний шорсткий чуб (Ільч., Серце жде, 1939, 401). 2. перен. Який виявляє різкість, суворість або гостро висловлює свої думки, почуття; грубуватий на словах і в поведінці. — Стріляй тих [бандитів], що в руках, раз пощастило вловити. — Ото який ти шорсткий. На те є радянський суд (Ле, Ю. Кудря, 1956, 311); Така якась жінка шорстка й непривітна!(Козл., Ю. Крук, 1950, 118); // Проникливе гострий (про очі, погляд); колючий. Прокіп.. зупинив на Тимкові шорсткі очі: — В чужій хаті питаються, чи можна сісти, а не лізуть на покуття по-свинячому(Тют., Вир, 1964, 96); // 3 якими-небудь хибами, недоліками, недоробками (про мову, стиль і т. ін.); // Позбавлений ніжності, милозвучності (про слова, звуки і т. ін.); грубий, неприємний. [Прочанин:] Слова твої шорсткі, а серце добре (Л. Укр., III, 1952, 126); У хаті загомонів шорсткий чоловічий голос(Ле, Історія радості, 1947, 131); Лобода починає й своїм шорстким басовим сміхом підтримувати гетьмана (Ле, Україна, 1940, 68); Жежеря умів, коли треба, шорсткий язик перетворювати на шовковий (Речм., Весн. грози, 1961, 114); // Сповнений шурхоту, шелесту (про звук). Авто з шорстким вереском зарипіло по прибережному піску (Смолич, І, 1958, 45); й шорстким і коротким звуком коло нього упало кілька куль (Багмут, Опов., 1959, 73). 3. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Основні барви степу утворюють жовтоцвіті види рослин.. Барви місцями посилюють оман_шорс:пкий, жовтозілля лучне, люцерна(По заповідних місцях.., 1960, 46). Шорсткий, а, е. Шероховатый, шершавый. Гілка шорстка, голою ногою боляче стояти. Міусск. окр. Шорсткий пісо́к. Крупно-зернистый песокъ. Н. Вол. у.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Шорсткий -а́, -е́. 1) Який має нерівну, шкарубку поверхню; шершавий, шерехатий. Який згрубів, потріскався від тривалоїроботи, холоду, води і т. ін. (про частини тіла). Твердий, колючий чи гострий на дотик; який подразнює шкірупри дотику. Покритий цупким, колючим волоссям, шерстю (про шкіру обличчя, голови і т. ін.). Цупкий, колючий (про волосся, шерсть і т. ін.). 2) перен. Який виявляє різкість, суворість або гостро висловлює свої думки, почуття; грубуватий на словах і вповедінці. || Проникливо гострий (про очі, погляд); колючий. || З якими-небудь хибами, недоліками, недоробками (про мову, стиль і т. ін.). || Позбавлений ніжності, милозвучності (про слова, звуки і т. ін.); грубий, неприємний. || Сповнений шурхоту, шелесту (про звук). 3) Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів.

Переклад

• шорсткий rough, rugged

Українсько-англійський словник

• шорсткий шерша́вый; (неровный) шерохова́тый; (о тканях, волосах и перен.) жёсткий шо́рсткість, -ості — шерша́вость; шерохова́тость; жёсткость

Українсько-російський словник

• шорсткий szorstkyj прикм. szorstki

Українсько-польський словник

• шорсткий каструбаваты шурпаты

Українсько-білоруський словник

• шорсткий sert

Українсько-турецький словник

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Бурачок шорсткий (Alyssum hirsutum) — вид рослин роду Бурачок.

Матеріал з Вікіпедії

В'яз шорсткий (Ulmus glabra Huds.), в'яз гірський[1], або ільм[2] — вид дерев з родини в'язових. Відрізняється від інших в'язів гладенькою світлою корою і товстими темно-бурими опушеними пагонами. Листки на коротких черешках, зісподу шорстковолохаті, зверху гострошорсткі, великі (8-20 см завдовжки, 5-12 см заввишки), при основі більш-менш симетричні. Крилатки великі (до 3 см завдовжки), зеленуваті та голі. Росте як супутник дуба в широколистяних лісах, зрідка в другому ярусі. Тіньовитривала рослина.