Шнурування
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Шнурува́ння, -ня, с. Веревки, которыми увязанъ возъ съ поклажей. Рудч. Чп. 257. Ой беріть з возів, беріть шнурування. Рудч. Чп. 101.
Сучасні словники
ШНУРУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Дія за знач. шнурува́ти.
2. перен., рідко. Ставити, розміщувати когось, щось у ряд, у лінію, рівно.
3. Стягувати шнуром, шнурком, просовуючи їх крізь спеціальні дірочки, зроблені з двох боків розрізу на одязі, взутті і т. ін. Мати з меншою дочкою шнурували корсет, силкувались, аж впотіли, а корсет все-таки не сходився (Нечуй-Левицький, III, 1956, 42).
ШНУР «тонка вірьовка; одиниця виміру землі»
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник Грінченка: Шнурівка (Посилання на сторінки цієї Вікі) Шнур
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Словник української мови ШНУРУВАННЯ
Див. Довідка:Стиль
