Шлик

Шлик, -ка, м. Родъ шапки. К. ЧР. 428. Въ Галиціи: суконная круглая шапочка съ загнутою мѣховою опушкою. Гол. Од. 70. Въ думѣ — бархатная. АД. І. 171. Шлики із себе скидали. Мет. 396. Ум. Шличо́к. Старший син у хату ухожає, шличок здіймає, низенько вклоняє. Чуб. V. 848.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром. Шлик бархатний на свою голову надіває [татарин], На коня сідає, Безпечно за козаком Голотою ганяє (Українські народні думи.., 1955, 6); На голові [у Потоцького] соболевий шлик з струсевим пером, яке коштовним діамантом прип'яте (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23);

- рідко. Те саме, що ковпак 1. По вичищених доріжках сновигали болящі у білих шликах, у жовтих балахонах (Панас Мирний, III, 1954, 376).

2. іст. Конусоподібний верх шапки (перев. з тканини), що звисає вниз. Троє петлюрівських старшин — полковник, сотник і хорунжий — були зодягнені в барвистий.. одяг: на них були червоні шаровари, сині жупани та сиві смушеві шапки з довжелезними шликами (Юрій Смолич, V, 1959, 262); Його чорний шлик віявся по плечах. — Рубай, брати, білу кість! (Юрій Яновський, I, 1954, 247); По залитій сонцем містечковій площі промчали на баских конях п'ятеро кіннотників. В синіх чумарках, у сивих смушкових шапках з шликами (Вітчизна. 4, 1971, 217); * Образно. — Ну й цирк! — гукнули чорні шлики (Юрій Яновський, II, 1958, 172); Прикро було усвідомити, що не грек, не кадет, не петлюрівські шлики, а якась нікчемна воша вибила його з сідла (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 420). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 489.