Шкіра

Шкіра, -ри, ж. = Шкура. Не стала шкіра за виправку. Ном. № 10572. Ум. Шкі́рка, шкі́рочка. Рудч. Чп. 121.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 "Словопедія"
2 Іноземні словники
- 2.1 українська-англійська Словник
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШКІ́РА, и, жін. 1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206); Гнат чіпляє на руку нагая, жеребець скошує очі, неспокійно перебирає ногами, шкіра на ньому ворушиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 65); Шкіра бере участь у процесі дихання, в регуляції температури тіла, в обміні речовин. Шкіра захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, в тому числі й від діяння хвороботворних мікробів (Загальний догляд за хворими, 1957, 45); Жодна земноводна тварина не вживає води звичайним способом; всю воду, що потрібна для її життя, вона приймає виключно через шкіру, яка всмоктує вологу й виділяє її (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 11); * Образно. Зм'якла землі заморожена шкіра, і руном шовковим Сонячний усміх палкий швидко її покрива (Іван Франко, XIII, 1954, 306); // Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя, ось голова ізюбра з гіллястими пантами, ось рушниця (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Трюми «Сміливого Звіробоя» були повні тюленячих шкір(Микола Трублаїні, Опов., 1933, 34). ♦ [Аж] дрижаки пробігають (пробігли) по шкірі; [Аж] мороз (морозець, холод) пробігає (пробіг) поза шкірою див. пробігати; Вилазити (вилізти) із шкіри див. вилазити;Вилузуватися (вилузатися) із шкіри див. вилузуватися; Витерплювати (витерпіти, виносити, винести і т. ін.) на своїй шкірі — те саме, що Виносити (винести) на своїх плечах (див. виносити). Шевченко, який вийшов з народу, на своїй шкірі витерпів і виніс усе, зрозумів корінь усього зла (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 462); Відривати (відірвати і т. ін.) з шкірою — те саме, що Відривати (відірвати) з м'ясом (див. м'ясо); Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкірою — добре відчувати що-небудь. Це Аркадій Валеріановий відчуває всією своєю шкірою, на якій щоденно залишають десятки слідів мужицькі очі (Михайло Стельмах, I, 1962, 282);Влазити (влізти) в шкіру див. влазити; Гусяча шкіра див. гусячий; Дерти (драти, здирати, здерти і т. ін.) [останню, сьому і т. ін.] шкіру з кого — те саме, що Дерти (драти) шкуру (див. дерти). — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита. — Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 37); — Пам'ятай свої слова: «Тяжко бідному на світі!» Від злидарів за лікування нічого не бери! Багатих, панів не шкодуй — дери з цих сьому шкіру! (Три золоті слова, 1968, 198);Залазити (залізти) в шкіру див. залазити 1; Заливати (залити, залляти) за шкіру сала кому — те саме, що Заливати (залити, залляти) за шкуру сала (див. заливати). — Ти йому, Зуйко, залий за шкіру сала! — І заллю! Не дасть чарки — заллю! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 88); Із шкіри пнутися — усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. В цю велику добу військові лікарі аж із шкіри пнулися, щоб вигнати з симулянтів злий дух саботажу і знову повернути їх у лоно армії(Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 63); Кістки та шкіра — те саме, що Тільки шкіра та кістки (див. кістка). — А ти все такий самий: кістки та шкіра (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 10); Лізти з шкіри див. лізти; Міняти шкіру див. міняти;Мороз (дрож і т. ін.) поза (за) шкірою перебігає див. перебігати; Морозець пішов (побіг і т. ін.) поза шкірою див. морозець; Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.) поза шкірою (по шкірі і т. ін.) див. мороз; Морозом продерло по шкірі див. продирати; Морозом сипнуло за (поза) шкірою див. сипнути; Морозом сипонуло за (поза) шкірою див. сипонути; Мороз по шкірі пробирає (пробрав)див. пробирати; Мурашки сипнули по шкірі див. сипнути; Наче (немов і т. ін.) снігом сипоне (сипонув) поза шкірою див. сипонути; Повиступали (повиступають) сироти на шкірі див. повиступати; Рватися з шкіри див. рватися;Рядитися (убиратися і т. ін.) в шкіри які, чиї — те саме, що Міняти шкіру (див.міняти). Які б вони [пани] тоги тепер не вдягли, В які б захисні не рядилися шкіри І де б не сідали за круглі столи, На чолах їх тавра — Вони лицеміри! (Сергій Воскрекасенко, Цілком серйозно, 1947, 50); Спускати (спустити, списувати, списати і т. ін.) шкіру (три шкіри і т. ін.); Краяти ремені з шкіри — нещадно бити кого-небудь. Було за найменшу провину.. Три шкіри спустять гайдуки (Іван Франко, X, 1954, 267); З нас ладен був [лісник] спустити шкіру за кожний патичок, піднятий у панському лісі (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 56); Взяв гарапника, відшмагав Івана і пригрозив: — Як не будуть вилискувати [коні], мов люстерко, то я спишу тобі шкіру, що посинієш (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 146); І сам він [отаман] якось опустився.. Вислухував мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Гнат Хоткевич, II, 1966, 279); Тільки (лиш, сама) шкіра та кістки; Одні (самі, тільки) кістки та шкіра див. кістка; Шкіра терпне див. терпнути. 2. Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини. Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 215); Не було [в хаті].. ні фамільних портретів, ні шкірою оббитих крісел (Олександр Довженко, I, 1958, 325); Пужално, теж одна з фантазій Аркадія, було дороге, зі шкіри й лаку, щедро інкрустоване сріблом та міддю, справжній мистецький витвір (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 208); На траві лежали купами зелені ранці з підшитою на горішній стороні телячою шкірою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 403). ♦ Шагренева шкіра — те, що має здатність поступово й невпинно скорочуватися, зменшуватися. — Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків. І що найстрашніше: борги ростуть швидше, аніж ціни на землю. І от з наших рук щороку відвалюється чотириста тисяч спадкоємних десятин. Бійтесь, чоловіче, щоб вся родова земля не стала шагреневою шкірою (Михайло Стельмах, I, 1962, 39). 3. Матеріал, що ним замінюють вичинену шкуру. Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей, де засідала приймальна комісія, не долітало жодного звуку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59).

Чортова шкіра — блискуча тканина, перев. чорного або білого кольору, що відзначається великою міцністю. Вони [штани] пошиті з чудової матерії, із зовсім незвичайної матерії. Вона має ніжну ліричну назву «чортова шкіра» (Олесь Донченко, VI, 1957, 13); Одягнений він був у своєрідний робочий костюм з так званої чортової шкіри(Іван Ле, Право.., 1957, 223).

4. розм. Кора, оболонка якої-небудь рослини чи її плоду. Вибила, виштовхнула [верба] з трудом з-під грубої шкіри кілька молодих паростей і гонить та й гонить тепер на них лист за листом, галузку за галузкою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 43); Шкіра апельсина; Шкіра огірка.

"Словопедія"

ШКІРА зовнішній покрив тіла хребетних, виконує захисну функцію, бере участь в обміні речовин у організмі, терморегуляції, потовиділенні, регуляції водного балансу, утворенні антитіл; містить аналізатори (дотику, тепла, холоду, болю), які інформують про середовище; складається з епідермісу та прилеглої до нього дерми (власне шкіри), де містяться капіляри, потові та сальні залози, корені волосся.

шкі́ра іменник жіночого роду

ШКІРА (тварини) шкура; (на чоботи) ремінь; (сиром'ятна) сириця, сирівець; (штучна) імітація, кн. шкіріміт; шкірка, шкірочка, д. скіра.

ШКІРА кожа здирати, здерти шкіру — драть [сдирать], содрать шкуру із шкіри лізти [вилазити, пнутися] — из кожи (вон) лезть [вылезать] мороз поза шкірою пробіг [пройшов] — мороз по коже пробежал

ШКІРА

(аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.)кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось.

(аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж моро

(аж) моро́зом сипну́ло (сипону́ло) (за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)) в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький).сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

(аж) шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. (Рябина:) Пробував бити (жінку), та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде).

в’ї́стися / в’їда́тися в печінки́ кому. 1. Дуже набриднути, надокучити, допекти кому-небудь. Та як його не сумувати, коли злидні та недостачі в печінки в’їлися (Панас Мирний); (Писар:) Благотворитель! Він мені в печінки в’ївся (І. Карпенко-Карий); Горіли червоним полум’ям пишні маєтки, сотнями тікали до козаків селюки — хлопи, яким у печінки в’їлася панська неволя (М. Пригара); І коли вже хтось дуже сердився на нього (бугая), комусь він у печінки в’їдався своєю хижою вдачею, тоді його називали не просто Імперіалізмом, а й зі смаком додавали: “Міжнародний” (Є. Гуцало). в’ї́стися в шкі́ру. Що наші куркулі попри панів не одному в’їлися в шкіру — це правда: всі їх маєтки з злодійства та людської кривди (П. Козланюк). 2.Добре запам’ятатися, досадивши комусь. — Візьми та й купи хоч тепер своїй Олесі циганські сережки. Пам’ятаєш, років з двадцять тому вона з сльозами на очах попросила їх у тебе, а ти.. і не зібрався й досі купити

де́рти шку́ру (шкі́ру) з кого. 1. Бити, карати кого-небудь. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть (Укр.. присл..); — А якби й загубив (ножа), то що? — лукаво задирався хлопець.— Я би з тебе тоді шкуру пасами на гамани дер би!.. От що (О. Гончар). 2. Оббирати, жорстоко експлуатувати кого-небудь. — Чого ж він, Дарино,шкуру дере з людей? Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита.— Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини..). де́рти оста́нню шку́ру. — Отсе так! — загула громада: — Коли чоловікові біда, так з нього останню шкуру дери! (Г. Квітка-Основ’яненко). де́рти (по) три шку́ри. — А млин паровий наш же, незаможницький, компанією в оренду собі взяв (Матюха).., а тепер і дере з бідного по три шкури за помол (А. Головко). де́рти сім шкур.Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до

дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.) чиїсь, у кого і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін. Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Є. Гуцало); Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном.По його тілу пробігли дрижаки (П. Панч); — Зачепіть-но тільки,— не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (З. Тулуб). ходи́ли дрижаки́. У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко).

з шкі́рою не відірва́ти (не віді́рвеш) від чого, зі сл. прили́пнути, приста́ти і т. ін. Дуже міцно. І не занадто вже тлустий (управитель) Гервасій Салоган, тільки темні щоки трохи розпухли внизу, а от противне прізвисько шевською смолою влипло в нього — з шкірою не відірвати (М. Стельмах).

із шку́ри лі́зти (рідше вила́зити). 1. Докладати великих, надмірних зусиль для досягнення чого-небудь; дуже важко працювати, дуже старатися і т. ін. Сокіл не любив відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз, аби порівнятися, випередити, іти тільки першим (Д. Міщенко); Він справді зі шкури ліз та старався…. І до сходу сонця приправив таки своїх пасажирів до табору (І. Головченко і О. Мусієнко); Він уже свого доскочив. Чого ж йому з шкури вилазити (Панас Мирний); Той із шкури лізе, та голодний сидить, а той і пальцем не кивне, та кабаком діло живе (А. Тесленко); — Чи не уявляєте ви мене одним з тих йолопів, що .. з головою навантажуються працею, лізуть із шкури, щоб висунутись, заробити грошей, одне слово — досягти становища й заможності, як тепер кажуть? (В. Підмогильний). лі́зти із шкі́ри. — Батьки, будучи самі малописьменними, з шкіри лізли, щоб дати нам, дітям, якесь ремесло в руки… Шматок хліба… (П. Інгульськи

кра́яти ре́мені зі шкі́ри. Нещадно, жорстоко карати. І сам він (отаман) якось опустився. Вислухав мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Г. Хоткевич).

міня́ти личи́ну (шкі́ру), зневажл. Інакше себе поводити й набувати іншого вигляду; маскуватися, пристосовуватися. — Міняють (недруги) личини, братовбивчу ворожнечу між нами посіяти хочуть… (О. Гончар); Нітрохи не збентежився (Ясь), коли Василь став на порозі. Сміх ще не зійшов з його товстих губ, тільки малі очі часто забігали. “Вміє гусінь міняти личину”,— подумав Василь і привітався (Р. Іванчук); Фашизм не так-то просто здає позиції. Міняє шкіру, заповзає в нори (О. Гончар). міня́ти шкі́ру, як оде́жу.Лютість така в серці була .. на всіх тих людців, які шкіру міняють, як одежу. І нашим і вашим (З газети).

моро́з по́за (за) спи́ною (за плечи́ма, по́за шкі́рою і т. ін.) хо́дить (бі́гає і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Комусь холодно, хтось мерзне. Христя задумалась. Поза спиною у неї мороз ходе (ходить) (Панас Мирний); За плечима бігає мороз. І втома чеше волос посивілий (М. Рильський); // Хтось відчуває озноб, когось трясе від збудження, хвилювання і т. ін. Грицько замовк; у Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Панас Мирний). аж холодо́к хо́дить під соро́чкою. Там під сорочкою аж холодок ходив, а Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (О. Гончар). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Як .. стануть вони розкривати один одному свої думки та виявляти темні свої діла — мороз ходе(ходить) за спиною (С. Васильченко); — Як згадаю оті кулачні бої парубоцькі, то й тепер мороз поза шкірою ходить (З газети); Навколо якісь кущі, хащі

моро́з по шкі́рі продира́є. Хтось відчуває неприємний холод від несподіваного сильного переляку, збудження і т. ін. Чи вистачить вам сміливості взяти в руки живу двометрову кобру? У більшості людей, вихованих в європейських традиціях, від самої думки про це мороз по шкірі продирає (З журналу).

на свої́й (на вла́сній) шку́рі (шкі́рі), зі сл. ви́пробувати, відчу́ти і т. ін. Сам, особисто, на практиці. То було слово самого життя; слово чоловіка, котрий не тільки бачив лихо, а й на своїй шкурі звідав його (Панас Мирний); — Це фігура потужна. Ферзь .. — фігура всевладна і всемогутня, як і всяка жінка, це ви відчули на своїй шкірі… (Григір Тютюнник); Всю “принадність” приватної антрепризи, вічного кочування, гоніння і утисків австро-угорської адміністрації довелось випробувати на власній шкірі (З глибин душі).

(самі́ (ті́льки)) кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають (підпанки)! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). (сама́) шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони (партизани) — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

списа́ти / спи́сувати спи́ну (шку́ру, шкі́ру) кому, чию. Шмагати, залишаючи сліди ударів. (Гордій:) Прийшов, а хазяїн як почав мене ретязем катувать… Ось як списав спину (Підніма сорочку, показує) (М. Кропивницький); — Чи бач, як пан Рябка почастовав (почастував)… Що так з його юшить і пасьока тече! Та тож-то так звелів всю шкуру скрізь списати, що тобі нема і курці де клювати (П. Гулак-Артемовський); Взяв гарапника, відшмагав Івана і пригрозив: — Як не будуть вилискувати (коні), мов люстерко, то я спишу тобішкіру, що посинієш (Казки Буковини). списа́ти шку́ру вздовж і впо́перек. — Але я колись таки спишу твоюшкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах (Терентія) густішає злоба (М. Стельмах).

спусти́ти шку́ру (шкі́ру, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. Нещадно побити, відшмагати або суворо покарати кого-небудь. — Вилазь, собачий сину! Шкуру спущу! — чоботиська батька перед підпіччю незграбно затупали. Голос його з-поза заціплених зубів виривається. Шипучий якийсь (У. Самчук); — Гляди ж мені, Семене, коли програєш — шкуру спущу! (А. Шиян); А моя (мама) завжди обіцяла спустити з мене сім шкур (В. Собко); — У мене он брат: самопалом замалим очі не вибив! Тато із нього сім шкур спустили, а він знов за своє (А. Дімаров). поспуска́ти шкі́ру. Але третього дня ввечері уперше забалакав батько: — Понадувались. Образив. Немилосердний. Що ви там собі не думайте, але коли мені не шануватиметесь то шкіру з васпоспускаю (У. Самчук).

шагре́нева шкі́ра. Те, що має здатність поступово і невпинно скорочуватися, зменшуватися. — Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків. І що найстрашніше: борги ростуть швидше, аніж ціни на землю. І от з наших рук щороку відвалюється чотириста тисяч спадкоємних десятин. Бійтеся, чоловіче, щоб вся родова земля не стала шагреневою шкірою (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) кома́шки полі́зли (поповзли́) по спи́ні у кого. Хто-небудь відчув страх, сильне збентеження і т. ін. Крик Соломії пронизав його .. В Романа ніби полізли по спині комашки (І. Нечуй-Левицький); Мати тихо застогнала, розплющила очі, ледь чутно вимовила: — Сирітки мої... У Гриші немов комашки холодні поповзли по спині (В. Большак). кома́шки забі́гали під шкі́рою. Нараз він відчув на своїй спині чийсь пильний погляд. Неприємні холодні комашки забігали під шкірою. Але Джавадов не поворухнувся (О. Донченко).