Шаєчка

Шаєчка, -ки, ж. Ум. отъ шайка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ШАЙКА 1, и, жін., розм. Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда. «От якби нам тепер здибатися з такими розбійниками!» — подумав [Іван]. Та не встиг се подумати, коли втім нараз по обох боках дороги з-поміж гущавини вискочила ціла шайка якихось обшарпаних волоцюг (Іван Франко, III, 1950, 150); Батько доводив, що половина гімназистів може спокійно йти в шайку Соловйова — вони шибеники і анархісти (Юрій Смолич, II, 1958, 82); // зневажл. Компанія людей, об'єднаних спільними інтересами, спільними ознаками. — Обзавівся [Романик].. лейб-гвардією — шайкою таких авантюристів, як і він сам, і терором.. змушує.. визнавати його за політичну фігуру (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 462). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 396. Коментарі (0) ШАЙКА 2, и, жін., діал. Шалька (див. шалька 1 1). Коромисло з шматками полотна крутнулось на її широких плечах, неначе почеплені на бантині терези з двома шайками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 214). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 396.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шайка, -ки, ж. = шалька. Зробив ваги, повішав на брамі, кладе на їдну шайку мамин чепець, а на другу жменю клоча. Драг. 99. Ум. шаєчка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ША́ЙКА1, и, ж., розм. Група людей, що спільно чинять розбій, злочини; банда. "От якби нам тепер здибатися з такими розбійниками!" — подумав [Іван]. Та не встиг се подумати, коли втім нараз по обох боках дороги з-поміж гущавини вискочила ціла шайка якихось обшарпаних волоцюг (Фр., III, 1950, 150); Батько доводив, що половина гімназистів може спокійно йти в шайку Соловйова — вони шибеники і анархісти (Смолич, II, 1958, 82); // зневажл. Компанія людей, об’єднаних спільними інтересами, спільними ознаками. — Обзавівся [Романик].. лейб-гвардією — шайкою таких авантюристів, як і він сам, і терором.. змушує.. визнавати його за політичну фігуру (Вільде, Сестри.., 1958, 462). ША́ЙКА2, и, ж., діал. Шалька (див. ша́лька1 1). Коромисло з шматками полотна крутнулось на її широких плечах, неначе почеплені на бантині терези з двома шайками (Н.-Лев., IV, 1956, 214). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 396.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ШАЙКА ШАЙКА 1. ША́ЙКА1, шайки, жен. Группа людей, объединившаяся для разбоя, преступной деятельности. «Шайки разбойников злодействовали повсюду.» Пушкин. Шайка воров. Атаман шайки. || Компания (разг.). «Вся эта шайка беззаботных молодцов.» Вяземский. 2. ША́ЙКА2, шайки, жен. Деревянная посудина для воды вроде низкого ведра с рукояткой. Мыться в бане из шайки.

Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935-1940.

Ілюстрації