Шарувати

Шарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Моя, тереть (мочалкой и пр.). 2) = Прашувати. Пішов шарувати буряки. Черниг. у.

Значення

ШАРУВАТИ 1, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Ділити, розщеплювати на шари, пласти однорідну суцільну масу; утворювати шари, пласти з чогось суцільного.

ШАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок.

1. перех. Енергійно терти, скребти, миючи, витираючи, чистячи і т. ін. Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 216); — Якби не проклятий поперек, то пішла б до панів помости шарувати (Любов Яновська, I, 1959, 411); Іван взяв у руки мочалку й так заходився шарувати Артьомову спину, що шкіра стала червона, як варений рак (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 149).

2. перех. і неперех., с. г. Розпушувати ґрунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (перев. цукрових буряків). Заставляють мене оце м'ять коноплі, грядки шарувать, а мені хочеться щось інше робить (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 156); Дівчата йшли рядком, шарували буряки і співали пісню, тужливу до сліз (Петро Панч, В дорозі, 1959, 289); Шарував, копав, возив [Йось], далі вже на машині — сіяв, з парубками над ставком галасав (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 358); Шарували [колгоспники] посіви за допомогою просапних культиваторів (Колгоспник України, 3, 1959, 17).