Шадуля

Шадуля, -лі, ж. Названіе коровы свѣтло-сѣрой масти. Вх. Лем. 484.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Вживається до корів симентальської породи.

Симентальська порода (нім. Simmental — Симентальська долина) — порода великої рогатої худоби молочно-м'ясного напрямку.

Історія

Загальновизнано, що симентали виведені в Швейцарії, в долині річки Сімме, звідки й походить назва породи. Проте за окремими літературними джерелами (С. Г. Азаров, 1943) походження цієї породи до кінця не з'ясовано. Посилаючись на відомі в зоотехнічній науці прізвища й літературні джерела, С. Г. Азаров (1943) стверджував, що за краніологічними дослідженнями в доісторичні часи симентали в Швейцарії не розводились. Найбільш достовірно, що в цю країну вони були завезені переселенцями із Скандинавії. "З історії відомо, що в 443 р. н. є. на територію сучасної Швейцарії вторглися бургунди. Цілком ймовірно, що вони привели й худобу, яка розповсюдилася і витіснила місцеву худобу та стала матеріалом для створення сучасної симентальської худоби" (С. Г. Азаров).

Українські симентали виведені поглинальним схрещуванням місцевої худоби (переважно сірої української) з швейцарськими сименталами з одночасним розведенням помісей бажаного типу "в собі".

З числа перших заводів симентальської худоби в Україні слід назвати, за М. П. Чирвинським (1885 р.), поміщицькі господарства Протасової в Ново-Бикові на Чернігівщині (1815—1828 рр.); за В. В. Букрабою (1914 р.), — господарства М. Є. Браницької в Білій Церкві на Київщині (1860 р.); за П. О. Пахомовим (1903 р.),— господарства В. С. Кочубея на Полтавщині; за М. І. Ліщинським (1873 р.), — господарства на Харківщині. За даними Є. Ф. Ліскуна (1910 р.), в 28,9% господарств поміщиків розводили симентальську худобу.

В. В. Букраба зазначає, що в 1871 р. на парувальних пунктах Київської губернії стояли 43 бугаї симентальської породи, 52 швіцької, 12 сірої української, 10 інших порід. Симентальськими бугаями спарували 2136 корів, швіцькими — 1465, сірими українськими — 369.

Симентальська худоба набувала дедалі ширшого розповсюдження і визнання через свою комбінованість, а точніше, універсальність за напрямом продуктивності. Вона мала прекрасні м'ясні, молочні й робочі якості, що завжди особливо цінилося селянами. Незважаючи на те, що Україна пережила дві світові й одну громадянську війни, розкуркулювання і колективізацію, що змушувало боротися за виживання і здійснювати екстенсивне ведення господарств, насиченість сименталами в 1974 р. становила вже 37,4%. Ця худоба розводилась у 17 областях України. Завдяки міцності конституції і відносній невибагливості до умов навколишнього середовища найбільше розповсюдження симентали мали (й нині ще мають) в зоні бурякосіяння, що поєднується з інтенсивним зерновим господарством. Тобто основним їх кормом були і є жом, гичка, солома. В добрих умовах господарювання, вже в 1940 р., за даними С. Г. Азарова (1943), симентальська ферма "Пролетарська революція" Гельм'язівського району (в той час Полтавської, нині — Черкаської області) одержала 3574 кг молока на фуражну корову. Корова Зайчиха цієї ферми за 300 днів лактації дала 5449 кг молока жирністю 3,5, а корова Веселка — 5283 кг з вмістом жиру 3,7%.

За 1940 р. надої чистопородних симентальських та помісних високої кровності корів трьох і більше отелень у племгоспах тодішніх Наркомату сільського господарства і Головцукру Наркомату харчової промисловості були такими: "Терезине" — у п'яти голів по 6060 кг; "Тростянець" — у 21 голови по 5640 кг; "Червоний велетень" — у двох голів по 8604 кг; "Шамраївський" — у 18 голів по 5030 кг.

Нині сименталів розводять у 15 областях України. Найбільша частка їх поголів'я у Вінницькій (53,7%), Луганській (29,6), Харківській (24,7), Черкаській (35,5) і Чернігівській (64,7%) областях. Загальна чисельність корів цієї породи в громадському секторі на кінець 1995 р. становила 513,7 тис, або 13,7% від загального поголів'я корів. Тобто за 20 років їх частка зменшилась на 23,7%.

Причиною такого становища є те, що симентали за рівнем молочної продуктивності, придатністю до машинного доїння та іншими ознаками перестали задовольняти потреби соціально-економічного розвитку. У зв'язку із цим відбулася їх заміна на більш високопродуктивну й технологічну чорно-рябу породу — з одного боку, а з другого — вони виявилися чудовою материнською породою при створенні української червоно-рябої молочної породи. Тому характеристики, які тут наводяться, мають швидше ретроспективний характер.

Незважаючи на багату історію, значну чисельність і широкий ареал, симентали в Україні як порода офіційно так і не були апробовані. В колишньому Союзі вони вважались українським зональним типом. Однак слід зауважити, що з цією худобою працювало багато відомих українських вчених і виробничників. Тільки в післявоєнні часи в становлення сименталів як породи великий внесок зробили М. Д. Потьомкін, М. А. Кравченко, М. В. Зубець, А. І. Самусенко, В. П. Лукаш, В. П. Буркат, І. М. Клочко, А. Л. Воєдило, І.С. Воленко, М. В. Данилевський, Н. Ф. Супруненко, Г. Й. Косюра та багато інших.

Симентали традиційно мали порівняно добру племінну базу. Ще в 1987 р. в породі було 22 племінних заводи і 12 племгоспів, середня продуктивність корів в яких становила відповідно 4435 і 3538 кг. В багатьох стадах цей показник перевищував 5000 кг.

За післявоєнний період (включно по 1980 р.) в породі зареєстровано 6043 корови з надоєм за вищу лактацію 6 тис. і більше кілограмів молока.

Абсолютними рекордистками за надоями були корови Мальвіна ЧС-2115 (4-14431-3,94-568; "10-річчя Жовтня"), Рябушка КС-1854 (4-14541-3,89-566; "Колос"), Фокусна КС-1715 (6-14153-4,16-589; "15 років Жовтня"), Чорнощока ЧСМ-3805 (10-14009-4,36-611; колгосп "Маяк" Чернігівської області). За вмістом жиру в молоці — корови Медуза ЧСМ-1984 (4-5033-6,08-306; "10-річчя Жовтня"), Воротка ЧС-839 (4-6508-6,04-393; "Тростянець"). За виходом молочного жиру — корови Іволга КС-1674 (6-13307-4,40-588; "15 років Жовтня") та вищезгадана Чорнощока.

Симентали України порівняно крупні. В племінних стадах виділяють тварин двох типів будови тіла: перший — з ухилом до молочно-м'ясного і другий — до м'ясо-молочного. Молочно-м'ясні тварини дещо високоногі з добре розвиненими, глибокими і плоскуватими грудьми. Холка гостра. Середня частина тулуба пропорційна з добре вираженим "молочним трикутником". Обмускуленість задовільна, кінцівки міцні й правильно поставлені. Тварини другого типу теж крупні і пропорційно збудовані. їх тулуб дуже глибокий і об'ємний з округлими й широкими ребрами. Приземкуваті з добре розвинутою мускулатурою. Шкіра товста і пухкувата.

Найбільш розповсюджена масть полово-ряба і полова. Зустрічаються червоно-рябі тварини. Але в усіх голова і низ живота білі. Носове дзеркало — світле.

Вим'я в українських сименталів округле чи чашовидне. З недоліків вимені найбільш поширеними є підтягнутість передніх його чвертей і зближеність задніх дійок, слабка підвішуюча зв'язка. Значна частина корів недостатньо пристосована до машинного доїння, передчасно запускаються.

За відтворювальною здатністю ні симентальські матки, ні бугаї не поступаються тваринам інших порід. У літературних джерелах зазначається, що плодючість симентальських корів знижується з підвищенням їх продуктивності. Це загальна біологічна особливість, що характерна і для тварин інших порід. Бугаї симентальської породи за об'ємом еякуляту, концентрацією сперміїв і запліднюючою їх здатністю теж не поступаються, а іноді (без селекції на молочність) і перевищують плідників інших (особливо спеціалізованих молочних) порід за цими показниками.

Цілеспрямована племінна робота із сименталами в Україні розпочалась значно раніше, ніж з багатьма іншими породами. Це сприяло тому, що в породі виведено чимало цінних ліній. З них (А. І. Самусенко, 1986): у племзаводі "Тростянець" — лінії Бистрого, Богатиря, Вахтера, Сідоніса, Гетмана, Мергеля, Аскольда, Сигнала, Мікрометра, Марса, Симетричного, Нальота, Визова, Вєрного; у племзаводі "Терезине" — лінії Геродеса, Альрума, Ціпера, Кодекса, Біляка; у племгоспі "Хмільовик" — лінії Лорда, Фауста, Фіделіо; у племзаводі "Червоний велетень" — лінії Бісера, Тамана, Лавра, Неоліта; у племзаводі "Українка" — лінії Ефекта, Тореадора; у племзаводі "Матусове" — лінія Моха; у племзаводі "Шамраївський" — лінія Лебедя; у племгоспі "Верхняцький" — лінія Апельсина; в зоні Золотоніського міжрайплемоб'єднання (МРПО) і колишнього Гельм'язівського ДПР — лінії Екземпляра, Кагала, Ієзуїта, Перуна, Фастуна, Кімера, Болонда, Белнара; в зоні Переяслав-Хмельницького МРГТО — лінії Етапа, Рицаря, Забавного, Зоркого, Радоніса; в зоні Прилуцького МРПО — лінії Колоса, Модуса, Воїна.

Це лише лінії, що виведені і велись у господарствах України. Загалом їх у породі використовувалось, як зазначають М. В. Зубець і В. П. Буркат (1989), близько 80. Заданими А. І. Са-мусенка (1986 р.), в 1965 р. кількість симентальських ліній становила 37. За сучасним розумінням для прогресивного розвитку породи їх достатньо 8—12.

Безсумнівними лідерами в породі були Лорд, Фасадник, Сигнал, Мікрометр, Мергель, Неоліт, Мох, Апельсин, Воїн та ряд інших.

Основні алелі системи В груп крові у сименталів: ВGКЕ'О', ВGКЕ'G'О'G", ВGКТЕ'О'В", ВGО, С3ОТЕ3'F'G'К'G", Q, D'G'I'. Специфічним маркером породи є алель ОI'Q'. Спадковий матеріал деяких племзаводів маркірується притаманними їм алеломорфами: ВGКЕ'G'О'G", G3ОТЕ'3F'G'К'G", ТВ'Р' - у "Тростянці", D'G'I - у "Червоному велетні", ВGКТЕ'О'В", ВОРQВ'К'О' - у "Світанку".

Для породи характерним є поліморфізм гемоглобінового локусу — частота гемоглобіну В в середньому становить 0,18. В усіх областях, де розводяться симентали, є достатні запаси замороженої сперми симентальських бугаїв. Усього по Україні її налічується 11219 тис. доз, в т. ч. 3982 тис. від поліпшувачів.

Опис

Масть худоби палева, палево-строката, рідше червоно-строката, голова й кінець хвоста білі; носове «дзеркало» рожеве, роги й копита світло-воскового кольору. Висота в холці складає близько 135-145 см[1]. Бики важать 800—1100, корови — 550—600 кг. Середній річний надій 3500-4500 кг, жирність молока 3,8-3,9 %. Тварини добре відгодовуються. Бички до 12 міс. важать 400—420 кг, до 18 міс. — 500—600 кг. Забійний вихід 58-62 кг.

Розводять у РФ, Україні, Білорусі, Казахстані. Симентальську породу використовували при виведенні бестужевської, червоної тамбовської, сичевскої порід.