Чубайка

Чубайка, -ки, ж. 1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку. Нп. 2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. Ум. Чубаєчка.

Сучасні словники

1. Чубик, чупринка. Кулик чайку Взяв за чубайку! Чайка кигиче: Згинь ти, куличе! (Українські народні пісні, 2, 1965, 169).

2. Те саме, що чубарка. Навколо самі птахи.. Пурхають з місця на місце горобці, чубайки... (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 154).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 371.