Чеплятися

Чепля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. Цѣпляться. Чуб. І. 59. Довгою косою за гілля чепляється. МВ. II. 65.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Чеплятися: ЧІПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., за кого — що, об кого — що, до кого — чого. 1. Зачіпати кого-, що-небудь за щось. Вона йшла лугом, зеленою високою травою, їй любо так іти по тому пелехатому килимі, трава чіпляється за ноги, перечіпає... (Панас Мирний, III, 1954, 350); Наша підвода спинилась побіч кількох інших, що чіплялися колесами одна за одну й затримували збентежені коні, які рвались урозтіч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 91); Яблуневе гілля, метляючись, чіплялося за дах (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 69); // Натикаючись на що-небудь, чіпати його під час руху, зачіпатися за нього. Калітеску ледве йшов, чіпляючись ногами за коріння (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 175); Каламутні хмари чіпляються за скелясті верховини (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 25); Коса чіпляється за купини й кущі. Серед частих стовбурів немає розмаху (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 32); * Образно. Далеко за луками — оком не вловиш — працювали дівчата. Звідтіля линула, над парком пролітала, чіплялась за тополі гостроверхі пісня (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 258); // Приставати, прилипати до кого-, чого-небудь (про щось чіпке, в'язке, липке). Брів [Давид] бур'яном у двір, де будівлі цегляні. Чіплялись реп'яхи до шинелі (Андрій Головко, II, 1957, 17); // перен. Затримуватися, зосереджуватися на чомусь (про очі, погляд, думки і т. ін.). Мій погляд чомусь чіпляється за білу блискучу ложку, що й досі хилитається в тарілці (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 162); // перен., розм. Огортати, охоплювати когось (про відчуття). Оксен йшов селом, дразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 27). 2. Братися, хапатися руками за що-небудь, утримуватися за щось певним чином. Він буде плазувати, чіплятиметься не тільки руками й ногами, а й зубами навіть, а таки вилізе з цих мочарів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 367); Настя зирк — та й охолола: чіпляючись за лозу, на берег видирався інспектор (Степан Васильченко, I, 1959, 223); Коли вони схопилися, під ними осунувся ґрунт, і тепер обидва руками чіплялися за берег, намагаючись встояти проти швидкої течії (Микола Трублаїні, I, 1955, 127); А тут іще й Остапко розіскімливсь, за спідницю чіпляється, — ляснула (Андрій Головко, II, 1957, 199); // на що. Хапатися за який-небудь рухомий транспорт. — Що це за пустощі! Це ж не трамвай, на який чіпляються хлопчаки! (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 59); Нові пасажири тим часом валять у вагон з безконечними клунками, лантухами, спотикаються на рейки, тиснуться, чіпляються на буфери (Іван Микитенко, I, 1957, 103); // Хапатися чим-небудь гострим, загнутим і т. ін. за щось, повисаючи на ньому. Чіпляється дятел за кору дерева і лазить, куди захоче (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 95); Вони [жучки] ворушили ніжками, чіплялись за пальці, вперто не хотіли пролазити у вузеньку шийку пляшки (Олесь Донченко, VI, 1957, 57); Королів цвіт та кручені паничі, в'ючись по лозі, сягали навислого гілля і чіплялись за нього своїми пагінцями (Олесь Гончар, IV, 1960, 40); // Ловитися на гачок. Ми ходили купатися й ловити рибу.., на гачок чіплялися черепахи й зрідка в'юни (Юрій Яновський, II, 1958, 225); // перен., розм. Намагатися заручитися чиєю-небудь підтримкою, спиратися у своїх діях на кого-, що-небудь. Європейська буржуазія судорожно чіпляється за вояччину і реакцію із страху перед робітничим рухом (Ленін, 23, 1972, 139). ♦ На шию чіплятися кому — те саме, що На шию вішатися (див. вішатися). — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний, III, 1954, 230); Якби це залежало тільки від Тані, вона у відзнаку примирення весь день отут цілувалася б, чіплялася б Богданові на шию, забувши про конспекти, про екзамени, про все на світі (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 4). 3. перен., розм. Намагатися будь-що затримати, зберегти кого-, що-небудь. [Кузь:] Дивно мені, мамо, аж чудно, — що ви.. й досі за старі свої звички чіпляєтесь (Павло Тичина, I, 1957, 257); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Яків Баш, Надія, 1960, 284); — Брехнею не врятуєш себе. Ніколи я не чіплявся за неправду, то чого маю чіплятись тепер? (Михайло Стельмах, I, 1962, 451). 4. перен., розм. Прискіпуватися до кого-небудь. Мати чіплялась до його, питала в його, що в його болить (Нечуй-Левицький, II, 1956, 190); Вже більше місяця, як йому вдалося вирватися з львівської тюрми. Як не чіплялась до нього поліція, та нічого з того у них не вийшло (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 117); // Упадати біля кого-небудь, намагаючись привернути до себе його увагу; залицятися. Отаманська дочка частіше та частіше навідувалась на берег та все трохи ніби чіплялась до Миколи. Це залицяння усім кинулось в очі, навіть батькові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 231); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (Андрій Головко, II, 1957, 399); // Нападати на кого-небудь, передаватися комусь, заражати (про хвороби, захворювання). [Вересай:] Ліки — то панські вигадки. До мене хвороби не чіпляються (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 252); // З'єднуватися, сполучатися одне з одним. Дні летіли. Як зубець пущеної шестерні, чіпляючись один за одного, оберталися шаленим темпом (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 452); // перен. Пов'язуватися з чимось попереднім, приєднуватися одне до одного. Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу (Панас Мирний, I, 1949, 356); [Роман:] Та вже як чоловік спантеличиться, то помилка за помилку так і чіпляються!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 53); Розмова зав'язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 162); В голові, мов жар, пашать мізки, одна за одну чіпляються мстиві думки, але Терентій не впивається, а стримує їх (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 115). ♦ Смолою чіплятися див. смола; Чіплятися до слів (до слова) — прискіпуватися до висловленого ким-небудь. [Хлопець:] Ти якось дивно настроєна сьогодні. Чіпляєшся до слів... [Дівчина:] До якого ж я слова вчепилась? Скоріше до факта [факту], ніж до слова (Леся Українка, II, 1951, 100); Чіплятися, як (мов) реп'ях — те саме, що Чіплятися, як [шевська] смола (див. смола). [Мусій:] Ну й чоловік!.. До кожного чіпляється, як той реп'ях. Розлютувався за пісню, а на нас напався (Борис Грінченко, II, 1963, 560); — Не кажи так, Федю... Який він мені жених? Чіпляється, мов реп'ях. Доброго слова не слухає, а плюнути межи очі не насмію (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 276); Чіплятися, як (мов, немов і т. ін.) [шевська] смола див. смола. 5. Пас. до чіпляти 1, 2. В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Юрій Смолич, II, 1958, 42).

Словарь української мови

Чіплятися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Цѣпляться. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164. 2) Привязываться, приставать. Нас спонсорують: Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 466.

Всесвітній словник української мови

чеплятися це: чіплятися [ч'іпл’а/тиес'а] -л'а/йус'а, -л'а/йеіс':а, -л'а/йеіц':а, -л'а/йуц':а

Орфоепічний словнк української мови

Словник відмінків

Інфінітив чіпля́тися, чіпля́тись

	однина	множина

Наказовий спосіб 1 особа чіпля́ймося, чіпля́ймось 2 особа чіпля́йся, чіпля́йсь чіпля́йтеся, чіпля́йтесь МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа чіпля́тимуся, чіпля́тимусь чіпля́тимемося, чіпля́тимемось, чіпля́тимемся 2 особа чіпля́тимешся чіпля́тиметеся, чіпля́тиметесь 3 особа чіпля́тиметься чіпля́тимуться ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа чіпля́юся, чіпля́юсь чіпля́ємося, чіпля́ємось, чіпля́ємся 2 особа чіпля́єшся чіпля́єтеся, чіпля́єтесь 3 особа чіпля́ється чіпля́ються Активний дієприкметник

Дієприслівник чіпля́ючись МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. чіпля́вся, чіпля́всь чіпля́лися, чіпля́лись жін. р. чіпля́лася, чіпля́лась сер. р. чіпля́лося, чіпля́лось Активний дієприкметник

Пасивний дієприкметник

Безособова форма

Дієприслівник чіпля́вшись

Словник синонімів

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯбез додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ[УПАДА́ТИ]за ким, біля (коло) кого, рідко до кого,ПРИПАДА́ТИбіля кого,ЖЕНИХА́ТИСЯз ким, рідко на кого,ЗАГРАВА́ТИдо кого, з ким,ЗАЙМА́ТИкого,ЖАРТУВА́ТИз ким,ФЛІРТУВА́ТИз ким,ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ[ВВИВА́ТИСЯ]біля кого й за ким,ВОЛОЧИ́ТИСЯза ким, розм.,СТРІЛЯ́ТИза ким, розм.,ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ[ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ]за ким, розм.,БІ́ГАТИза ким, розм.,ЖИРУВА́ТИза ким, розм.,РОМАНСУВА́ТИз ким, рідко,ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,ГОРНУ́ТИСЯдо кого, розм.,ЛИ́ПНУТИдо кого, розм.,ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм.Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); - Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було - за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг,який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, - давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); [Гострохвостий:] Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); - Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); [Павлущенко:] Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко). ПЕРЕДАВА́ТИСЯкому (про пошесть, хворобу), ПЕРЕХО́ДИТИна кого, ПРИСТАВА́ТИдо кого, розм., ЧІПЛЯ́ТИСЯдо кого, розм., ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ[ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ]до кого, розм., ПРИВ’Я́ЗУВАТИСЯдо кого і без додатка, розм.,ПРИЛІ́ПЛЮВАТИСЯдо кого і без додатка, розм. - Док.: переда́тися, перейти́, приста́ти, причепи́тися, прив’язатися, приліпи́тися. Не заносячи цього листа додому, спаліть його, щоб бува кір не передавався і до Вашої дітвори (Панас Мирний); Питав я раз його, чого він умирає, чи з морозу, чи з кого слабість перейшла на нього (Леся Українка); Тисячами збирались вонивесною біля бериславської переправи .. в полотняних штанях та сорочках, виквасяних дьогтем, щоб чума не пристала (О. Гончар); [Вересай:] До мене хвороби не чіпляються (Ю. Мокрієв); [Пузир:] Одно погано: пропасниця причепилась... (І. Карпенко-Карий); - Грип прив’язався, як реп’ях до кожуха (В. Собко); - У тебе кашель?.. Ти перевірявся? Розумієш, після запалення всяка дурниця може приліпитись (Ю. Збанацький). ПЕРЕСЛІ́ДУВАТИкого (невідступно ходити за ким-небудь), УВ’ЯЗУВАТИСЯ[ВВ’Я́ЗУВАТИСЯ]за ким, розм.,ПРИВ’Я́ЗУВАТИСЯдо кого, розм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯдо кого, розм., ПРИЧІ́ПЛЮВАТИСЯ[ПРИЧІПЛЯ́ТИСЯ]до кого і без додатка, розм.,ЧІПА́ТИСЯдо кого, кого і без додатка, діал. (накидаючи своє товариство); ПРИСТАВА́ТИдо кого і без додатка (перев. залицяючись). Довбня переслідував Марію.. Як тільки вона появлялася в клубі, не відступав од неї весь вечір (А. Хорунжий); Було так цікаво слухати, коли бабуся, наче з ріднею, розмовляє з деревами, тому я й ув’язуюсь за нею (М. Стельмах); - Чого чіпляєшся, мов смола? - Щось маю тобі сказати, Христино, інтересне-преінтересне (М. Стельмах); Як тільки Денис почав читати ті місця, де Возний приставав до Наталки з своїм залицянням, усі підняли регіт (І. Нечуй-Левицький). ПОВ’ЯЗУВАТИСЯ (сприйматися в зв’язку з кимсь, чимсь), ПОЄ́ДНУВАТИСЯ, СПІВВІДНО́СИТИСЯ, ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм.,АСОЦІЮВА́ТИСЯкнижн.Все, що думав зараз Черниш, якось неминуче пов’язувалося з Ясногорською, все, що він робив, уже мовби присвячувалося їй (О. Гончар); Між листом та секретаркою не було ніякого зовнішнього зв’язку, та для Мишуні Байченка.. обидва факти міцно поєдналися (Ю. Яновський); В медичній термінології, створеній на основі грецької і латинської лексики, східнослов’янські еквіваленти в значній більшості випадків співвідносяться з відповідними денотатами вихідних мов (з журналу); Розмова зав’язалася одразу, невимушено. Одна тема чіплялася за другу (В. Минко); Тиша і спокій завжди асоціювалися в думках Кросбі з довголіттям (В. Собко). ПРИЄ́ДНУВАТИСЯдо кого-чого (перев. до гурту, до тих, хто рухається, пересувається кудись), ПРИЛУЧА́ТИСЯ, ДОЛУЧА́ТИСЯ, ПРИБИВА́ТИСЯ, ПРИСТАВА́ТИ, ПРИЛАШТО́ВУВАТИСЯ, ПРИЛАДНО́ВУВАТИСЯ[ПРИЛА́ДНУВАТИСЯ], ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯрозм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯрозм.; ЧІПЛЯ́ТИСЯрозм. (перев. без чиєїсь згоди, запрошення); ВЛИВА́ТИСЯтакож у що, ВСТРЯВА́ТИ[УСТРЯВА́ТИ]у що, між кого, на що, зневажл. (поповнювати склад чогось); ПРИПИ́ТУВАТИСЯрозм. (заводячи розмову). - Док.: приєдна́тися, прилучи́тися, долучи́тися, приби́тися, приста́ти, прилаштуватися, приладна́тися, присусі́дитися, примости́тися, причепи́тися, учепи́тися[вчепи́тися], вли́тися, встря́ти[устря́ти], встря́нути[устря́нути], припита́тися. Гурт збільшувався, - приєднувались, як правило, студенти, які в гурті впізнавали своїх знайомих (Є. Гуцало); Їду я в таксі. До мене прилучається - а чого ж і не підвезти?- мій давній знайомий (О. Ковінька); Повстанці, що прийшли з Мельничуком, долучаються до гурту, вечеряють (Мирослав Ірчан); Радісно кружляє [Христина] по ставку, поки не прибивається до дівчат (М. Стельмах); По дорозі до рудого хлопчика пристало ще кілька малюків (І. Багмут); На станції Богучар вони прилаштувалися до військового ешелону і поїхали на фронт (Григорій Тютюнник); Колона семьонівців вже приладновувалася поруч колони кексгольмців (Ю. Смолич); Присусіджується [дівча] до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Леся Українка); Товстий крамар і гнилозубий чоловік .. примостилися до гурту (Панас Мирний); - Пішов я, а за мною іще онук мій учепився (Г. Хоткевич); Щодня нові й нові частини вливалися до армії: вона дедалі ставала грізнішою силою (В. Собко); Од’їжджаючи, приказував Онилці, надіваючи на палець каблучку: "Гляди ж без мене на юлицю не ходи і на досвітки не встрявай" (Ганна Барвінок); Одразу розчервонілася [Текля] від першої чарки, до сусідок по столу припиталася, почала їм щось оповідати про своє життя (В. Кучер). ПРИСТА́ТИ (щільно прилягаючи, прикріпитися або притулитися до когось, чогось), ПРИЛЯГТИ́, ПРИПА́СТИ, УЗЯ́ТИСЯ[ВЗЯ́ТИСЯ], ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИ, ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм.;ПРИСО́ХНУТИ[ПРИСХНУ́ТИ], ПРИКИПІ́ТИ, ПРИПАЯ́ТИСЯ (міцно); ПРИЧЕПИ́ТИСЯ (про щось колюче, в’язке тощо); ПРИМЕ́РЗНУТИ[ПРИМЕ́РЗТИ] (під дією морозу). - Недок.: пристава́ти, приляга́ти, припада́ти, бра́тися, прилі́плюватися, ліпи́тися, прилипа́ти, ли́пнути, присиха́ти, прикипа́ти, припа́юватися, причі́плюватися[причіпля́тися], чіпля́тися, примерза́ти. Чи тепер якісь нові матеріали виробляють, що хустина до голови пристати не хоче? (Ірина Вільде); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг - І здалося, ніби то алмаз (М. Рильський); Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (М. Коцюбинський); - Тільки тоді бетон добре візьметься за граніт..., коли скеля буде чисто вимита (Г. Коцюба); В хатині було так тихо, що було чути, як знадвору легенькі здорові сніжини падали на шибки, шелестіли і приліплювались до скла (І. Нечуй-Левицький); - Я, панночко, пір’ячко зняла, на кунтуші було прилипло (Г. Квітка-Основ’яненко); Стебла, поламані снігом, що, обложний, на метр випав ще в листопаді і не танув до січня, приплюскли до мокрої грядки (М. Іщенко); На коліні присох шматочок глини, і Зеленцов старанно почав вишкрібати його нігтем (В. Кучер); Присхне, як овечий лій (прислів’я); Іду туди, де місто, ліс і віти, І сповнений тобою світ, Аби до каменю упасти й прикипіти І твій поцілувати слід (Т. Осьмачка); Левко пройшовся по хаті, зупинився перед жердкою, з якої звисала голубенька спідничка, до неї причепилась надломана стеблина лугового дзвіночка (М. Стельмах); На Заволжі мовчало безкрає поле, покрите лише тим шаром снігу, який устиг примерзнути і витримав пронизливі бурхання ураганів (І. Ле); Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (А. Хижняк). - Пор. 1. прилипа́ти. ЧІПЛЯ́ТИСЯдо кого і без додатка, розм. (використовувати щось як привід для звинувачення, докору тощо), ЗАЙМА́ТИкого, ПРИСІ́КУВАТИСЯрозм., ПРИСКІ́ПУВАТИСЯрозм., НАСКІ́ПУВАТИСЯ[НАСКІПА́ТИСЯ]на кого, розм., СКІ́ПАТИСЯрозм., СУЧИ́ТИСЯрозм., ПРИСТАВА́ТИрозм., ПРИВ’Я́ЗУВАТИСЯрозм., ПРИДИРА́ТИСЯрозм., НАПОСІДА́ТИСЯна кого, розм., В’ЇДА́ТИСЯ[УЇДА́ТИСЯ]до кого, на кого, розм., В’Я́ЗНУТИрозм., НАВ’ЯЗА́ТИрозм., ЧІПА́ТИСЯкого, діал.; СІ́КАТИСЯрозм. (настирливо, погрозливо). - Док.: причепи́тися, учепи́тися[вчепи́тися], начепи́тисярозм.зайня́ти, присі́катися, прискі́патися, наскі́патися, приста́ти, прив’яза́тися, приде́ртися[придра́тися], напосі́стися, в’ї́стися[уї́стися], нав’я́знути. Живу я собі на селі тихо, ні до кого не чіпляюся, і мене ніхто не займає (Панас Мирний); Почала Лисавета, начепилась на Мотрю: - Трясця й розтрясця твоїй матері, ти така й сяка! (Грицько Григоренко); - Ти куди дивишся? - не раз присікувався до неї Гопченко, коли вона замріювалась проти вікна (В. Земляк); - Тату! - сказав Юра твердо і рішуче, - будь ласка, не прискіпуйсь (Ю. Смолич); - Поки ви казна-чого наскіпувались на Валентина Модестовича, той бандит зник (Ю. Шовкопляс); - Я не знаю, чого ти на мене наскіпався (Панас Мирний); А в артілі він був ще вибагливіший: скіпався до свинарів, що не бережуть відер, корит (Григорій Тютюнник); - Що ж я верзу.. кажи що? - сучиться п’яний (Панас Мирний); Після жнив якогось одного дня вона почала приставати до сина. - А що, Романе! вже давненько я хотіла тебе оженити, а ти все отягаєшся та опинаєшся (І. Нечуй-Левицький); [Баба:] Зійди ти з моїх очей, чого ти прив’язався до мене! (С. Васильченко); Усе придирається [Харко]. - У вас, - каже, - не так усе, як у людей (Г. Квітка-Основ’яненко); Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся: - Отож іще звичка в людини! Як вітер влетів, і готуй йому торбу (Ю. Збанацький); Псує настрій хлопцям новий доглядач від служби режиму, він тільки влаштовується до них, проходить іспитовий строк і, може, тому на всіх в’їдається, такий причепа виявився, що хлопці одразу його не злюбили (О. Гончар); - Та не в’язни! Чого ти пристав до нього? (Панас Мирний); Лазар загорнув поли халата і весь підібрався, як перед нападом. - Чого нав’яз? - говорила вся постать його (М. Коцюбинський); - Чого ви чіпаєтеся дівчини? - вмішалася в розмову подруга Марічки (А. Крушельницький); - Попалася! - зареготала Машка. - У чім попалася? Чого ти сікаєшся, божевільна, патлата? - кинулася до неї Варка (Л. Яновська).

Ілюстрації