Чепець

Чепець, -нця, м. 1) = Очіпок. Гол. Од. 50. Kolb. І. 38. Чув же я вісти і про тебе, молода Марусечко: да купують чепці й кибалочки да на твою головоньку. Маркев. 118. 2) Сѣтка, связанная изъ снурковъ на головѣ у замужнихъ мѣщанокъ. Гол. Од. 26. Гол. Од. 59. 3) Второй желудокъ жвачныхъ. Вх. Уг. 274. 4) Сальникъ. Харьк. г. Ум. Чепчик. Грин. III. 462.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Чепець — обов'язковий головний убір одружених жінок у стародавній Україні.Розрізняють твердий чепець — шився на зразок шапки, на підкладці — та м'який чепець (чушка), який одягався під твердий очіпок, або використовувався як самостійний.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]