Чарівничий
Чарівничий, -а, -е. Волшебный, очаровательный, чарующій. К. Бай. 73. Проказала вона сі слова чарівничі, вони (молода й дружки) й выпорхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять. МВ. II. 67.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ЧАРІВНИЧИЙ, а, е. 1. заст., нар.-поет. Який має в собі чари, чарує. - Лети ж ти, молода, пташкою, а ви, дружки, за нею! Щоб ви до віку-вічного літали й щебетали! - Проказала вона сі слова чарівничі, вони й випурхнули вікном, одна по другій, тільки крильцями лупотять (Вовчок, І, 1955, 53). Чарівнича паличка див. паличка. 2. перен. Те саме, що чарівний. 2. Чарівнича ніч! З глухих кутків міста чулася дівоча веснянка (Мирний, IV, 1955, 134); Всюди барви, всюди ласки Чарівничої весни (Стар., Поет. тв., 1958, 191); Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці, Де плюскочуть срібні води (Граб., І, 1959, 251); Як згадую личко твоє чарівниче, Як голос твій любий мов здалека кличе, Тоді в моїм серці натхнення палає (Сам., I, 1958, 129); Світ нам одкривсь в чарівничому слові (Перв., І, 1958, 333); // Майстерно виконаний. І вже які він пісні складував і як їх співав, господи, милий боже! Чарівничі се були чисто пісні! (Вовчок, I, 1955, 349); І ти оті людські змагання У чарівничій своїй грі Перелила в такі страждання.. Що нас проймав нестямний жаль (Мирний, V, 1955, 301).
Ілюстрації
|
|
|
|
