Чалий

Чалий, -а, -е. Изсѣра-коричневый (масть). Тоді дав мені пан коня чалого. Чуб. V. 1065. Запряжу тобі чалу кобилу. Грин. II. 281.

Сучасні словники

ЧА́ЛИЙ, а, е. 1. Сірий, сіро-коричневий (про масть коней). Старший лейтенант Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (Іван Ле, Мої листи, 1945, 114); І знає тільки чалий кінь та волошкова далечінь, які стежки, які дороги йому судилися в житті (Василь Швець, Неспок. літо, 1959, 108); Іній зробив однієї масті богунських коней. Вони мчали бадьорою риссю, всі чалі, і тільки клуби білої пари над ними говорили про довгий шлях (Олександр Довженко, I, 1958, 151);

• Образно. Гудуть дроти над полем чалим (Володимир Сосюра, I, 1957, 156).

2. у знач. ім. чалий, лого, чол. Кінь такої масті. Біля конов'язі стояли прив'язані кілька верхових коней та пара чалих у санях (Андрій Головко, II, 1957, 340); Машинами (не чалими!) Дві греблі збудували ми (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 10).==Ілюстрації==