Цінити

Цінити, -ню, -ниш, гл. Цѣнить, оцѣнивать. Ном. № 8871.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ЦІНИТИ = цінувати 1) ценить 2) (определять стоимость) оценивать, разг. ценить

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ЦІНИТИ

(і) ціни́ нема́ (нема́є, не було́) кому, чому. Хто-небудь (або що-небудь) має дуже високу вартість за своїми якостями, властивостями, особливостями. Вся (Маруся) в золоті, в шовках. Там одна плахта .. пар двох волів чумацьких стояла (коштувала), а коралям і ціни нема (П. Куліш); Хоч мало коштує хлібина, Насправді ж їй ціни нема! (М. Гірник); В тебе, Луко, голова — то й ціни їй немає! (Панас Мирний); Коли б .. коню не лисинка, і ціни б йому не було (Укр.. присл..).

(і) ціни́ не (мо́жна) скла́сти (не складе́ш) кому, чому. Хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями. — На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький); Ця мандрівка для мене — втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко); — Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки — ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас — і до плуга, і до рала (І. Драч); Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (З усн. мови).

не ма́ти ціни́. 1. Бути позбавленим будь-якої вартості, значення і т. ін.; вважатися нічого не вартим. Він (шейх) подумав: “Ся жінка ціни в нашім краю не має, Але безумнії джаври заплатять безумнії гроші” (Леся Українка); Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни: сам його вид, його ліниві рухи та його бурчання роблять йому більше шкоди, бо знеохочують других, заражають їх лінивством, бунтують їх (І. Франко); (Диякон:) З нас кожен певен, що ціни не має в твоїх (єпископа) очах життя наземне, марне, що дух твій поривається на волю в горішні високості (Леся Українка). 2. Бути важливим, дуже цінним, потрібним, значним, дорогим і т. ін. Лікарські сили, зосереджені навколо Свиридова, все нарощувались і нарощувались, немов життя цього веснянкуватого учня ремісничого училища не мало ціни (Ю. Яновський); Дружня допомога у скрутний час не має ціни (З газети).

спада́ти / спа́сти з ціни́ (у ціні́). Втрачати своє значення; ставати менш важливим. — А пани — все пани — з ціни не спадають! (С. Руданський).

ці́ни куса́ються на що. Що-небудь надто дорого коштує. Ціни на сільськогосподарську техніку кусаються (З газети); Груші були здорові і надто запашні, тому на ярмарку і ціни на них кусалися (З журналу).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦІНИТИ, ціню, ціниш, недок., перех. і без додатка.

1. Те саме, що цінувати 1. І послав Давид по світі Той плужок возити І писати і писати, Як будуть цінити. І цінили того плуга І ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (Степан Руданський, Тв., 1959, 514).

2. перен. Судити про кого-, що-небудь, давати оцінку комусь, чомусь. [Старий гість:] А що, дон Пабло? вже тепер нарешті покличе вас король до свого двору, — такого зятя тесть... [Д. Пабло:] Його величність не по зятях, а по заслузі цінить (Леся Українка, III, 1952, 349); // Визнавати цінність, значення кого-, чого-небудь. [Єлизавета:] Вшанувати так співця могилу Міг тільки той, хто сам складав пісні, І цим тепер дорожчий ти мені, Бо я ціню святу натхнення силу (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 62); — Хіба ж я тебе мало люблю?.. — палко урвала його Настя.. — Я все бачу і ціню, але, крім кохання, треба знати життя (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 67); Хоч він був зовсім непрактичний, бійці, з властивою, мабуть, тільки нашим людям добродушністю, цінили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись, стати їм у пригоді (Олесь Гончар, III, 1959, 229); // Визнаючи цінність чого-небудь, дорожити ним. Ціни в жнива хвилину більше, ніж взимку годину (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 362); Положившії голову на обидві руки і дивлячись кудись-то далеко-далеко, він замислився. Про що? Чи ціниш ти як слід теперішні свої щасливі хвилини? Так, ціню... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43); // Ставити що-небудь високо. Нікому ніколи не сказав [Данкевич] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій вище всього і дбав про хату (Осип Маковей, Вибр., 1954, 285); Приязні їхньої невимушений знак Ціню я над усі тріумфи (Микола Зеров, Вибр., 1966, 105); М. Рильський високо цінив мовностилістичну майстерність творів літератури художнього реалізму, чистоту і ясність літературної мови (Народна творчість та етнографія, 2, 1965, 38); // Ставитися до кого-небудь з повагою, вважати вартим поваги. Я його [Фрейліграта] високо ціню і тепер, і залічую його до найзначніших поетів, які настали в Німеччині після іюльської [липневої] революції (Леся Українка, IV, 1954, 134).

Орфоепічний словник української мови

1цінити — ціню/, ці/ниш, недок., перех. і без додатка. 1) Те саме, що цінувати 1). 2) перен. Судити про кого , що небудь, давати оцінку комусь, чомусь. || Визнавати цінність, значення кого , чого небудь. || Визнаючи цінність чого небудь, дорожити ним. ||… …

2цінити — [ц іни/тие] н у/, ц і/ниеш; нак. ни/, н і/т …

3цінитися — ціню/ся, ці/нишся, недок. 1) Мати значну цінність, високу ціну. 2) перен. Визнаватися важливим, значним, цінним. 3) Пас. до цінити …

4цінитель — я, ч. Той, хто вміє цінити кого , що небудь, визнає цінність, значущість когось, чогось; шанувальник, прихильник …

5цінувати — у/ю, у/єш, недок., перех. і без додатка. 1) Визначати, призначати ціну (у 1 знач.); оцінювати. || Робити опис і оцінку майна для продажу за борги. 2) діал. Збираючись купити що небудь, торгуватися. 3) перен. Те саме, що цінити 2) …

Ілюстрації

[1]

[2]

[3]

[4]

Медіа

[5] Скрябін Пусти мене ( пісня, яка вчить цінувати близьких людей ...