Цуцу!
Зміст
«Словарь української мови»
Цуцу! меж. Призывъ для собакъ. Цуцу, босий, не толоч проса. Ном. № 11233. Иногда, какъ бранное, и для людей. Цуцу, скажені! схаменіться. Шевч. 159.
Академічний тлумачний словник
1. Уживається для підкликання собак. Аж тут і надворі туж-туж уже світає. «Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко... на-на!» — гукнули, як на ґвалт (Гулак-Артемовський, Байки... 1958, 53); — Палиця в руці, цівка через плече, пищавка за поясом, — так я, небоже, щорана вирушав за вівцями. Три пси! Цу-цу! (Іван Франко, IV, 1950, 25).
2. Уживається для вираження подиву, розчарування і т. ін. Смеркалося.. огонь огнем Кругом запалало, — Аж злякавсь я... «Ура! Ура! Ура!» — закричали. «Цу-цу, дурні! Схаменіться! Чого се ви раді! Що горите?» (Тарас Шевченко, I, 1951, 246).
Сучасні українські словники
НА виг. (ужив. для підкликання собаки), НЯрідше,ЦУ-ЦУ́[ЦЮ-ЦЮ́]. "Цу-цу, Рябко!.. - тут всі, повибігавши з хат: - Цу-цу, Рябко... на-на!" - гукнули, як на ґвалт (П. Гулак-Артемовський).
Ілюстрації
