Цурпалок

Цурпалок, -лка, м. = Цурупалок. Черк. у. Ум. Цурпалочок. Грин. ІІІ. 310.

Сучасні словники

1. Відрубаний, відбитий або відламаний шматок деревини, лозини і т. ін.; уламок, обрубок. (Він тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурпалок і пішов знову до гамазеїв) (Борис Грінченко, I, 1963, 257); О. о. Гервасій та Протасій зайшли у ліс, роздивилися кругом, вибрали цурпалок як товстіший і суковатіший, сяк так пообтинали сучки й гілля і поїхали (Степан Васильченко, I, 1959, 369); Тарное кинув у багаття цурпалок, що підкотився йому до ніг (Олекса Десняк, II, 1955, 67); Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Гнат Хоткевич, I, 1966, 165); * Образно. А коротколиций тюремник зашипів завченими цурпалками тюремних команд (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 462); // Те саме, що шматок 1. Переборюючи течію й цурпалки льоду, я підплив до Жабі, що зовсім поринула у воду, і підхопив її під пахви... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 183); // Обламані стебла трав'янистих рослин. Так баба його як нагодувала одну зиму бадиллям з картоплі, а другу маковими цурпалками, так він захляв, що не може й ногами ходити (Українські народні казки, легенди.., 1957, 415). ♦ На цурпалки — на дрібні шматки. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає. Тому й не спіши, Олександре, поперед батька в пекло (Михайло Стельмах, II, 1962, 41); Привітався не привітався Петро, одразу за сокиру. Цюкне — ясен на цурпалки розлітається (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 88); Серце Кирила Сидоренка билося в грудях, наче хотіло розбити їх на дрібні цурпалки (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 287).

2. Залишок покаліченої або ампутованої руки чи ноги. [Шрам:] Ей, бабо, гріх! Нехтуєш, бачу, нами! Хіба ж пак ми не лицарі? Гай-гай! Що ж, що рука утята? І цурпалком недобитків локшитиму!.. (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 482); Його [Андрія] брали за руку і уважно роздивлялись безпальчий цурпалок, наче бачили вперше (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 85); // Обрубок (хвоста). Кілька разів оглянувшись, пес чвалає жебрати далі. На цурпалкові його хвоста помітне велике незадоволення (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 67); // розм. Куценький хвостик. Шугнув молодий заєць, підкидаючи задні ноги. Він безсоромно кивав чоловікові каштановим цурпалком хвоста (Михайло Стельмах, II, 1962, 298).

Синоніми

ОБРУ́БОК (відрубана, відрізана частина чого-небудь; те, від чого відтята якась частина), ВІДРУ́БОК, ЦУ́РКА, УТИ́НОК, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРУПА́ЛОК], ОЦУ́ПОК, ОЦУПАЛОК, ЦУРПА́ЛКА,ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРПА́ЛКА][ЦУРУПА́ЛОК]розм.,ШМАТИ́НА розм.,КУ́СЕНЬ розм., КУСрозм.,КАВА́ЛОК розм.,ШТУ́КА заст.,ШКАМАТОК діал.,КУСА́К діал.,ЛУ́СТА діал.;ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙ розм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТ розм.,ШИРИ́НКА діал. (частина тканини); КРИШЕ́НИК розм.,ЛАМАНЕ́ЦЬ розм.,ОШИ́МОК діал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДА діал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА

Фразеологізми

На цурпа́лки (на цуру́па́лки). На дрібні шматки. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає (М. Стельмах); Привітався не привітався Петро, одразу ж за сокиру. Цюкне — ясен на цурпалки розлітається (М. Рудь); — Уже те ружжо [рушницю] до скількох раз бив на цурупалки — а він його шворками перемотузує — і далі своєї — скаржився Гордій (Григорій Тютюнник).

На цурпа́лочки. Кайдаш кинув з усієї сили кочергою, вихопив з їх рук мотовило і потрощив його на цурпалочки (І. Нечуй-Левицький).